Реструктуризація державного боргу: як Україні відновити фінансову стабільність

Останнім часом питання державного боргу України стало одним із центральних фінансових викликів. Дані Міністерства фінансів свідчать, що станом на 31 грудня 2025 року загальний державний та гарантований борг України сягнув 9 042,7 млрд грн (приблизно $213,3 млрд), що на 29,5 % більше, ніж на кінець 2024‑го. Ця сума становить понад 98 % прогнозного ВВП України на 2025 рік, що є одним із найвищих показників за всю історію незалежності країни.

Главный Telegram-канал банкиров

Подписаться

Це зростання боргу обумовлено насамперед фінансуванням державних потреб під час повномасштабної війни, зокрема за рахунок довгострокових пільгових кредитів від міжнародних партнерів та програм макрофінансової допомоги. Значна частина боргу — зовнішня, що становило близько 75 % на середину 2025 року, а внутрішній борг — лише частина загального портфеля.

Водночас такий високий рівень боргового навантаження створює ризики для подальшої фінансової стійкості. Згідно з прогнозами Міжнародного валютного фонду, державний борг України може перевищити 100 % ВВП у 2025 році та становити близько 107 % у 2026‑му, якщо не буде структурних змін, а подальший розвиток подій залежатиме від економічної та політичної ситуації. Саме тому реструктуризація боргових зобов’язань стала не стільки опцією, скільки необхідним кроком для уникнення фінансової нестабільності. Вона дозволяє перерозподілити навантаження на бюджет, знизити ризики дефолту і створити передумови для більш ефективного управління державними фінансами.

ВВП‑варанти та вихід із дефолту: ключові кроки

Ключовою операцією у процесі реструктуризації стало вирішення ситуації з так званими ВВП‑варантами — деривативними борговими зобов’язаннями, випущеними Україною у 2015 році. Ці папери передбачали додаткові виплати інвесторам залежно від темпів економічного зростання. Наприкінці 2025 року Україна погодила угоду з більшістю власників таких паперів про їх обмін на нові єврооблігації з фіксованими умовами та купонною ставкою близько 7,25 %, а також частковими готівковими виплатами. За даними Reuters, 99 % власників погодилися на обмін, що дозволило ліквідувати ці ризикові інструменти.

До цього у червні 2025 року Україна не змогла вчасно сплатити платіж понад $665 млн за ВВП‑варантами, через що S&P Global Ratings оголосило дефолт саме за цими інструментами. При цьому інші зобов’язання України зберігалися, а пропозиція реструктуризації була частиною ширшої політики з відновлення платоспроможності.

У січні 2026 року S&P підтвердило, що Україна більше не перебуває в дефолтному стані після завершення обміну ВВП‑варантів. Агентство підняло оцінку з «Selective Default» до «CCC+» зі стабільним прогнозом, що вже дає позитивні сигнали для інвесторів. Хоча частина комерційного боргу все ще формально перебуває у дефолтному статусі, він становить менше 2,5 % від загального комерційного боргу.

Ці кроки важливі не лише з бухгалтерської точки зору — вони демонструють здатність України домовлятися з кредиторами, зменшувати невизначеність у борговому портфелі та знижувати накопичені ризики несплати.

Реструктуризація та доступ України до міжнародних ринків

Успішна реструктуризація боргу суттєво вплинула на міжнародну оцінку платоспроможності України. Після завершення операцій з ВВП‑варантами кредитні рейтинги країни почали відновлюватися, що відкриває шлях для нових запозичень за більш прийнятними умовами. Для України, яка щороку потребує значних обсягів фінансування для бюджету, особливо в умовах війни, це має критичне значення. Крім того, зміцнення міжнародних резервів — ще один аспект фінансової стабільності. Станом на 1 січня 2026 року міжнародні резерви України становили 57,3 млрд дол. США, що є історичним максимумом і підсилює здатність країни обслуговувати зовнішні зобов’язання.

Реструктуризація також має прямий вплив на здатність України залучати фінансування в рамках міжнародних програм. Без вирішення питань із боргом, багато міжнародних інвесторів і фінансових установ, включно з великими фондами та комерційними банками, утримувалися б від пропозицій позик чи інвестицій, вбачаючи у таких країнах надто велику невизначеність. Тепер же, з пом’якшеним борговим профілем, Україна може розглядатися як більш передбачуваний партнер.

Разом із тим, високий рівень боргу — близько 106–110 % ВВП у 2025–2026 роках за прогнозами МВФ — все ще створює навантаження, яке потребує подальших політичних і економічних рішень. У випадку негативного сценарію, рівень боргу може зростати ще більше, що вимагатиме нових заходів із реструктуризації та реформи у податково‑бюджетній сфері.

Пом’якшення кредитних стандартів і зміни в банківському секторі

У перші місяці 2026 року українські банки демонструють помітну зміну кредитної поведінки — вони планують пом’якшити вимоги до позичальників, зокрема для малого та середнього бізнесу та короткострокових позик. За даними опитування Національного банку України, у січні‑березні банки мають намір знизити стандарти кредитування, що відображає оптимістичні очікування щодо майбутнього розвитку економіки і діяльності позичальників.

Цей тренд є важливим сигналом, адже МСП традиційно має труднощі з доступом до фінансування через високі вимоги до застави чи фінансової звітності. Пом’якшення таких умов може стимулювати діяльність підприємців і збільшити реальні інвестиції в розвиток бізнесу. З іншого боку, це створює ризики для банків у частині якості кредитного портфеля — якщо стандарти надто низькі, зростає ймовірність дефолтів.

Економісти звертають увагу, що таке пом’якшення відбувається на тлі адаптації фінансового сектору до умов війни та реконструкції економіки. Одночасно банки напрацьовують механізми управління ризиками, щоб зберегти ліквідність і капітал, водночас розширюючи доступ до кредитів для секторів, які можуть пришвидшити економічне відновлення. Саме тому цей тренд варто розглядати не тільки як короткострокове рішення, а як частину довшої трансформації банківського ландшафту України у 2026 році.

Рекордні інвестиції EBRD та нові можливості для бізнесу

2025 рік став рекордним для України за фінансуванням від Європейського банку реконструкції та розвитку (EBRD). За офіційними даними, EBRD залучив рекордні €2,9 млрд у проєкти в Україні, перевищивши показник 2024 року (€2,4 млрд) і підкресливши стійкий інвестиційний інтерес до української економіки в умовах війни та поступової відбудови.

Ці кошти були спрямовані на різні напрямки: понад €1,2 млрд у енергетичну безпеку, €504 млн у механізми розподілу ризику для нових кредитів українським підприємствам, і значна частина інвестицій — у підтримку приватного сектора (57 % загальних інвестицій у 2025 році). Така структура означає, що не лише державні бюджети отримують допомогу, а й місцевий бізнес – реальні можливості для розвитку та розширення операцій.

EBRD також активно працює над інституційними змінами: від підтримки корпоративного управління до створення умов для вертикально інтегрованих ринків капіталу, включно з торгівлею, розрахунками та депозитарним обліком. Це має стати фундаментом для довгострокового зростання фінансових інструментів в Україні і підвищить привабливість українських фінансових активів для іноземних інвесторів під час повоєнної реконструкції.