Військові облігації як новий “народний” фінансовий інструмент: хто купує та скільки це приносить державі

Військові облігації — це спеціальний вид ОВДП, які уряд почав масово розміщувати у березні 2022 року, фактично одразу після початку повномасштабної війни. Вони дають можливість громадянам, бізнесу та іноземним інвесторам напряму позичати державі кошти на фінансування оборони. Держава натомість зобов’язується повернути номінал і сплатити відсотки. Інструмент із технічної точки зору простий, але в умовах війни він став одним із ключових внутрішніх джерел ресурсів.

Главный Telegram-канал банкиров

Подписаться

Перші аукціони відбулися вже на початку березня 2022-го, і ринок почав швидко масштабуватися. За даними депозитарію НБУ, з моменту вторгнення і до кінця 2025 року уряд залучив майже два трильйони гривень в еквіваленті через розміщення ОВДП, значна частина яких — саме військові облігації. Уже станом на березень 2025 року їхній обсяг в обігу досяг приблизно 418 млрд грн. Вони стали практично рівнозначним джерелом наповнення бюджету поряд із зовнішньою допомогою: наприклад, у перші місяці 2025 року продаж військових паперів забезпечив бюджету майже 80 млрд грн — це співставно із надходженнями міжнародної підтримки за аналогічний період. Такі масштаби створюють внутрішню фінансову подушку, яка дає державі можливість оперативно фінансувати оборонні та соціальні витрати навіть у періоди затримок чи невизначеності із зовнішніми траншами.

Хто ж формує цей ринок? Найбільшу частину традиційно тримають банки — головні учасники первинних аукціонів, які купують значні обсяги паперів і використовують їх як стабільні консервативні активи. Проте поступово росла і частка громадян та малого й середнього бізнесу. Станом на літо 2025 року портфель військових облігацій у власності фізичних осіб та компаній (без банків) перевищив 180 млрд грн, що більш ніж у півтора раза більше, ніж роком раніше. Особливо активно зростає попит на валютні папери — українці володіють понад 70% військових доларових ОВДП усього ринку. Нерезиденти поки становлять скромну частку, але їхня участь поступово ширшає після відкриття доступу для іноземців у 2023 році, що важливо для міжнародної довіри до України як емітента.

Фактичну “народність” інструменту забезпечили декілька факторів. По-перше, низький поріг входу — номінал у 1000 грн або 1000 дол./євро робить облігації доступними для широкої аудиторії. По-друге, цифровізація: із жовтня 2022 року військові ОВДП можна купити у “Дії” буквально за кілька кліків, а також у мобільних застосунках банків та брокерів. По-третє, конкурентна дохідність: ставки до 18% у гривні та понад 4% у доларах часто перевищують депозитні пропозиції, а дохід для громадян не оподатковується. Також, важливу роль відіграє символічний вимір: випуски, названі на честь тимчасово окупованих українських міст, перетворили покупку облігацій на жест солідарності та участі у фінансуванні перемоги.

Сьогодні військові ОВДП — це не просто тимчасовий інструмент воєнного часу. Це механізм, який структурно змінює український фінансовий ринок: залучає нових інвесторів, формує культуру інвестування, створює внутрішній ресурс для стійкості бюджету й водночас демонструє довіру громадян до держави. Після перемоги цей ринок може стати основним майданчиком для фінансування відбудови та великих інфраструктурних проєктів. Але вже зараз він довів свою ефективність: військові облігації стали тим інструментом, який об’єднав фінансову систему, бізнес і суспільство навколо однієї мети — підтримки країни в момент найвищого випробування.

Скільки вдалося залучити

За даними депозитарію НБУ, з лютого 2022 року до кінця листопада 2025 року уряд залучив на аукціонах 1,455 трлн грн, 10,64 млрд доларів і 3,12 млрд євро. У сумі це майже 1,987 трлн грн в еквіваленті — масштаб, який робить внутрішній ринок ОВДП порівнянним із зовнішнім фінансуванням і демонструє, що країна змогла вибудувати повноцінний інструмент внутрішньої стійкості. В умовах війни та постійної залежності від міжнародних партнерів такі показники стали критичними для забезпечення передбачуваності бюджетних надходжень, адже дають уряду можливість планувати витрати незалежно від ритму зовнішніх траншів. Сам факт того, що держава здатна залучати понад трильйон гривень усередині країни, свідчить про зрілість банківського сектору, довіру інвесторів і готовність бізнесу та населення включатися у фінансування оборонних видатків. Власне військових облігацій в обігу станом на 1 березня 2025 року було вже близько 418 млрд грн, і ця цифра продовжувала зростати щомісяця, що також відображає стабільний попит на інструмент.

Для оцінки реальної динаміки варто подивитися на надходження саме протягом 2025 року. Лише за перші чотири місяці військові ОВДП принесли бюджету 79,6 млрд грн — це надходження, зіставні з обсягами міжнародної допомоги: за три місяці зовнішні партнери переказали Україні 98 млрд грн. Фактично внутрішній борговий ринок вийшов на рівень, де може частково конкурувати з міжнародними програмами підтримки, а подекуди й підмінювати їх у моменти затримок. Для держави це означає зменшення залежності від зовнішньої кон’юнктури, складних політичних переговорів, рішень парламентів інших країн та змін у геополітичній поведінці союзників.

Цей ефект помітний не лише на макрорівні, а й у структурі бюджетного фінансування: військові облігації стали тим внутрішнім ресурсом, на який можна покладатися щотижня — через регулярні аукціони Мінфіну, де попит майже завжди перевищує пропозицію. На практиці це означає, що Мінфін отримує стабільний притік ліквідності, необхідний для покриття оборонних видатків, виплат військовим, закупівель техніки, обслуговування соціальних програм у регіонах та компенсування податкових провалів, спричинених війною. Коли у лютому–березні 2025 року виник часовий розрив між очікуваними зовнішніми траншами, саме внутрішній ринок ОВДП закрив частину касових розривів, дозволивши уряду уникнути надзвичайних рішень або емісійного фінансування.

У ширшій перспективі такі обсяги внутрішніх запозичень формують нову фінансову реальність: українська економіка починає опиратися не тільки на міжнародну підтримку, а й на власний потенціал. Це не лише зменшує вразливість, а й задає темп майбутньому розвитку ринку капіталу після завершення війни. Військові ОВДП перетворилися з антикризового інструменту перших тижнів вторгнення на системну опору бюджету — настільки масштабну, що її ефект можна порівняти зі стратегічними зовнішніми кредитами. І чим довше триває війна, тим більшою стає роль цього внутрішнього ресурсу, що формується завдяки участі банків, бізнесу та сотень тисяч громадян.

Хто купує військові облігації

Найкраще представлений на цьому ринку банківський сектор. Саме банки — ключові первинні дилери — скуповують значну частину паперів на аукціонах і тримають їх у портфелях, формуючи основний попит і забезпечуючи стабільність ринку. Для банків військові ОВДП стали не лише інструментом підтримки держави, а й надійним активом із передбачуваною дохідністю, який допомагає збалансувати портфелі під час воєнної економічної турбулентності. За оцінками Vox Ukraine, станом на березень 2025 року банкам і нефінансовим компаніям належало близько 83% військових ОВДП — тобто саме вони визначають загальну динаміку цього сегмента й формують основний фінансовий кістяк внутрішніх запозичень. На громадян припадало приблизно 14%, ще 2% — на іноземних інвесторів, що підкреслює: попри “народний” характер інструменту, ринок залишається інституційно орієнтованим.

Попри таку структуру власності, частка роздрібних інвесторів зростає швидко й системно. Портфель військових ОВДП у власності громадян та українського бізнесу на 1 серпня 2025 року сягнув 187 млрд грн — це у 1,4 раза більше, ніж рік до того, і динаміка не втратила темпу: уже на 1 вересня він зріс до 189,6 млрд грн. Таке зростання відображає одразу кілька тенденцій: підвищення фінансової грамотності населення, довіру до державних інструментів, пошук безпечних способів зберігати заощадження, а також уплив цифровізації — можливість купувати папери онлайн значно спростила доступ. Примітно, що серед громадян і бізнесу особливо популярні валютні військові випуски: українці тримають понад 70% доларових облігацій від загального обсягу. Це свідчить не лише про прагнення захистити свої заощадження від курсових коливань, а й про готовність вкладати валюту в державні інструменти навіть у період високої невизначеності.

Нерезиденти поки не формують значної частки ринку, але їхня присутність має важливе символічне та практичне значення. На початку серпня 2025 року вони володіли 8,5 млрд грн, 15,4 млн доларів і 10 млн євро в еквіваленті військових облігацій — сума скромна у порівнянні з портфелями українських банків чи бізнесу, проте дуже показова з точки зору довіри до держави як емітента під час війни. Після того як Мінфін у 2023 році відкрив можливість купівлі військових ОВДП для громадян країн ЄС, США, Канади, Японії та інших країн, коло іноземних інвесторів почало помітно розширюватися. Для іноземців цей інструмент став способом підтримати Україну фінансово, а також отримати фіксовану дохідність, яка в умовах глобального ринку виглядає конкурентною. Розширення їхньої участі — це сигнал зовнішньому світу, що українська фінансова система здатна працювати ефективно й у період війни, а внутрішній борговий ринок залишається передбачуваним і інституційно зрілим.

Який реальний ефект для бюджету

Станом на грудень 2025 року портфель військових облігацій, що перебуває у власності громадян і компаній, становив 174,3 млрд грн в еквіваленті — сума, яка ще кілька років тому здавалася недосяжною для внутрішнього ринку боргових інструментів. Фактично це означає, що приватний сектор — звичайні українці та малий і середній бізнес — став другим за масштабом кредитором держави після банківської системи. Такий рівень участі населення створює додатковий шар фінансової стійкості: бюджет отримує не разові вливання, а постійний притік коштів через регулярні аукціони, що забезпечує прогнозованість і керованість грошових потоків навіть у ситуації, коли зовнішнє фінансування надходить нерівномірно або з політичними затримками.

А загалом за січень–листопад 2025 року уряд залучив через аукціони з продажу та обміну ОВДП 403 млрд грн, 2,29 млрд доларів і 650 млн євро. У сукупному еквіваленті це десятки мільярдів доларів, які напряму вплинули на можливість держави виконувати свої першочергові зобов’язання. Ці кошти стали тим ресурсом, що дозволяє безперервно фінансувати оборону: виплати військовим, закупівлі боєприпасів, ремонт техніки, підготовку нових підрозділів. В умовах активних бойових дій саме регулярність таких надходжень є критично важливою, адже видатки на оборону не можуть чекати ані рішень союзників, ані внутрішніх економічних коливань.

Водночас військові облігації стали важливим інструментом для збереження соціальної стабільності. Частина залучених коштів спрямовується на соціальні програми, індексацію пенсій, підтримку внутрішньо переміщених осіб, компенсації за зруйноване житло, оплату критично важливих державних послуг. За нормальних умов такі витрати покривались би податками та зовнішнім фінансуванням, але у воєнний час саме ринок ОВДП компенсує падіння доходів бюджету, забезпечуючи безперервність виплат. Фактично держава отримала надійний внутрішній механізм згладжування фінансових «провалів», що особливо важливо у періоди пікових навантажень на соціальну сферу.

І нарешті, ефект військових облігацій має стратегічний вимір. Великий обсяг коштів, залучених усередині країни, означає меншу залежність України від зовнішніх кредитів і грантів, а отже — більше простору для власних рішень. Внутрішній ринок боргу перетворюється на повноцінну опору для державних фінансів, зміцнюючи макроекономічну стабільність і підвищуючи довіру до держави як позичальника. Це важливо не лише зараз, а й для післявоєнного періоду: країна, яка здатна забезпечувати частину своїх потреб за рахунок внутрішніх інвесторів, значно впевненіше входить у фазу відбудови та відновлення економіки. Таким чином, реальний ефект військових облігацій для бюджету вимірюється не тільки цифрами, а й стійкістю, яку вони формують у фінансовій системі країни.

Нова фінансова культура українців

Поява військових облігацій створила для українців нову модель взаємодії з державними фінансами — більш усвідомлену та відповідальну. До 2022 року ринок ОВДП був майже повністю професійним: ним користувалися банки, великі компанії та вузьке коло інвесторів. Воєнний час змінив цю структуру. Коли громадяни отримали простий доступ до інструменту через цифрові платформи, зокрема “Дію”, з’явився ефект масового входження у сферу інвестування. Для багатьох українців це стало першою взаємодією з ринком цінних паперів, що суттєво розширило коло тих, хто думає про фінансове планування не лише в контексті депозитів чи готівкових заощаджень.

Паралельно з технічним спрощенням процесу відбулася зміна мотивації. Якщо раніше інвестування в держоблігації сприймалося як вузькоспеціалізований спосіб заробити, то під час війни воно набуло цілком іншого змісту. Купівля облігацій поєднала економічний інтерес із громадянською позицією: люди почали інвестувати не лише заради прибутку, а й через бажання підтримати оборону, беручи на себе частину відповідальності за фінансову стабільність країни. У результаті фінансова поведінка українців стає більш раціональною та стратегічною — навіть у період невизначеності.

Важливим аспектом є й те, що військові облігації поступово формують культуру довіри до державних фінансових інструментів. Тривалий час недовіра до держави стримувала розвиток внутрішнього ринку капіталу, але регулярні виплати за облігаціями, прозорість аукціонів і зрозумілі правила гри створюють позитивний досвід взаємодії. Це не лише підвищує готовність громадян інвестувати зараз, а й формує основу для майбутніх інструментів післявоєнної відбудови — інфраструктурних облігацій, муніципальних випусків, спеціальних відновлювальних програм.

Крім того, інструмент має освітній ефект. Знайомство широкої аудиторії з поняттями дохідності, погашення, ризику, вторинного ринку та валютних випусків поступово нормалізує фінансову грамотність. Те, що ще кілька років тому було сферою професіоналів, тепер стає частиною повсякденного економічного мислення. Таким чином, військові облігації працюють не лише як джерело коштів для держави, а й як механізм розвитку фінансової культури — важливий фундамент для майбутнього економічного зростання країни.