Економіка майбутнього: де шукати точку входу іноземних інвестицій в Україну

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ, або FDI) є однією з ключових рушійних сил економічного розвитку — вони приносять нові технології, відкривають доступ до міжнародних ринків, допомагають модернізувати виробництво. Для України, яка перебуває у процесі трансформації та відновлення після масштабних руйнувань, ПІІ мають не лише економічне, а й стратегічне значення. Вони формують основу для модернізації інфраструктури, розвитку енергетики та створення нових робочих місць, що є критично важливим у період воєнних та післявоєнних викликів. Banker.ua розбирався, що це означає та як це вплине на економіку.

Станом на 2024–2025 роки динаміка залучення інвестицій демонструє неоднозначну картину. З одного боку, чистий притік капіталу залишається позитивним, що свідчить про зацікавленість міжнародних партнерів у розвитку українського ринку. З іншого боку, обсяги є відносно невеликими у порівнянні з потребами відновлення та модернізації країни. Це пояснюється високим рівнем ризиків, пов’язаних із воєнними діями, нестабільністю законодавчого середовища та складними умовами для ведення бізнесу.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Виклики для України полягають також у необхідності забезпечення прозорості та стабільності інвестиційного клімату. Попри поступ у реформуванні фінансової системи та створенні інституцій для підтримки інвесторів, довіра бізнесу формується повільно. Багато іноземних компаній поки що займають вичікувальну позицію, спостерігаючи за розвитком безпекової ситуації та готовністю держави гарантувати захист прав власності. Тому головне завдання уряду полягає у створенні передбачуваного середовища, яке дозволить інвесторам оцінювати проєкти не лише з точки зору ризиків, а й довгострокової вигоди.

Перспективи ПІІ в Україні залишаються позитивними, якщо країна зможе використати міжнародну підтримку та інтеграцію до європейських ринків. Програми ЄС, міжнародних фінансових організацій та спеціальні механізми страхування воєнних ризиків поступово знижують бар’єри для іноземних компаній. Це відкриває шлях для вкладень у стратегічні сектори — від енергетики та видобутку корисних копалин до IT і логістики. Успіх залежатиме від здатності України поєднати внутрішні реформи з ефективним використанням зовнішніх можливостей, що в підсумку може перетворити ПІІ на справжній драйвер відновлення економіки.

Сучасне становище (2022–2025)

За даними VoxUkraine, з 2022 по 2024 рік загальний обсяг притоку прямих іноземних інвестицій в Україну становив близько 8,3 млрд доларів США. Попри повномасштабну війну та суттєві ризики, цей показник свідчить про те, що міжнародні інвестори все ж зберігають інтерес до українського ринку. Проте ці обсяги не можна вважати достатніми: вони покривають лише частину потреб і аж ніяк не здатні профінансувати масштабне відновлення економіки та інфраструктури, зруйнованих війною.

Дані регулятора показують, що у першому кварталі 2025 року приплив ПІІ склав 669 млн доларів, тоді як відплив інвестицій з України становив лише 36 млн доларів. Таким чином, сальдо залишилось позитивним на рівні 633 млн доларів, що можна трактувати як обережний оптимізм. Це свідчить про те, що іноземні компанії готові вкладати кошти навіть в умовах невизначеності, хоча часто мова йде про вже наявний бізнес, а не про абсолютно нові інвестиційні проєкти.

Важливим фактором є структура цих вкладень. Значна частина ПІІ формується за рахунок реінвестованого прибутку, тобто іноземні власники українських компаній залишають зароблені кошти у бізнесі, а не виводять їх за кордон. З одного боку, це свідчить про довіру до перспектив локального ринку, з іншого — означає, що реальний приплив «свіжого» капіталу ззовні залишається обмеженим.

Окремо слід враховувати, що офіційна статистика Національного банку України та міжнародних організацій зазвичай коригується. Перегляди пов’язані з уточненням методології, врахуванням «round-tripping» (повернення українського капіталу через офшори) та іншими технічними факторами. Це робить оцінку інвестиційних потоків непростим завданням і вимагає обережності при інтерпретації даних. Проте головний висновок залишається незмінним: Україна зберігає здатність залучати іноземний капітал, навіть у надзвичайно складних умовах, а це створює підґрунтя для майбутнього масштабного економічного стрибка.

Основні драйвери і фактори, що стримують

Зміцнення потенціалу України у залученні прямих іноземних інвестицій залежить від кількох взаємопов’язаних чинників. До позитивних варто віднести системну міжнародну підтримку, політичну волю до реформ та конкретні програми, які мають на меті підвищення привабливості української економіки. Одним із важливих кроків стало ухвалення «Національної стратегії збільшення прямих іноземних інвестицій», створеної за участі USAID та EY у співпраці з UkraineInvest і Міністерством економіки. Документ передбачає комплексний підхід: від стимулювання приватизації та розвитку державно-приватного партнерства до посилення прозорості державних інститутів. Така стратегія покликана не лише визначити пріоритетні галузі, але й сформувати зрозумілий сигнал інвесторам про наміри уряду будувати стабільне інвестиційне середовище.

Важливу роль відіграють і нові механізми зниження ризиків. OECD наголошує, що український уряд працює над розширенням можливостей Експортно-кредитного агентства та розвитком страхових інструментів проти ризиків війни. Умови, за яких інвестори отримують гарантії на випадок форс-мажорів, стають вирішальними для прийняття рішень щодо вкладень у стратегічні галузі. Ці кроки дають змогу принаймні частково компенсувати високі безпекові ризики та підтримати проєкти у сфері енергетики, інфраструктури та критичних виробництв.

Разом із тим, бар’єри залишаються значними. Найбільшими викликами є нестабільна безпекова ситуація та війна, які стримують великі інституційні інвестиції. Державний департамент США у своєму «Investment Climate Statement» прямо зазначає, що основними проблемами залишаються корупція, слабкий захист прав власності та непередбачуване податкове середовище. Аналітики CSIS (Center for Strategic and International Studies) додають, що інвестори також занепокоєні відсутністю ефективної судової системи, що ускладнює захист контрактів та вирішення бізнесових спорів. Сукупність цих чинників змушує багато транснаціональних компаній обмежувати присутність в Україні або заходити виключно через партнерство з міжнародними фінансовими організаціями, які беруть на себе частину ризиків.

Ключове протиріччя полягає у тому, що Україна водночас демонструє величезний потенціал і стикається з масштабними обмеженнями. З одного боку, міжнародна спільнота готова підтримувати розвиток країни, відкриваючи нові фінансові інструменти та надаючи політичні гарантії. З іншого боку, іноземний бізнес очікує від Києва швидших реформ, особливо у сфері судочинства, боротьби з корупцією та створення передбачуваної регуляторної бази. Лише поєднання зовнішньої підтримки й внутрішніх реформ дозволить Україні перетворити інвестиційний інтерес на довгострокові капіталовкладення.

Напрями і можливості

Україна має низку секторів, які можуть стати привабливими для іноземних інвесторів уже в найближчій перспективі. Йдеться як про традиційні галузі, що забезпечують основу економіки, так і про нові напрями, які відкриваються завдяки реформам та міжнародній підтримці.

Одним із ключових пріоритетів є сфера мінералів і корисних копалин. Уряд підписав угоду зі США про створення спільного інвестиційного фонду, спрямованого на розвиток видобувної галузі. Паралельно готуються кроки з цифровізації геологічних даних та перегляду ліцензій, аби зробити процес прозорішим і привабливішим для іноземних компаній. Це особливо важливо з огляду на те, що Україна володіє запасами критично важливих для світу матеріалів — зокрема титану, літію, марганцю, які мають стратегічне значення для ЄС і США. Реалізація цих планів дозволить перетворити природний потенціал на реальні довгострокові інвестиційні проєкти.

Інфраструктура та енергетика залишаються ще одним магнітом для ПІІ. Європейський банк реконструкції та розвитку заявив про намір інвестувати щонайменше €1,5 млрд до кінці 2025 року в українську економіку, з особливим акцентом на модернізацію енергетичного сектору. В умовах війни критична інфраструктура зазнає постійних атак, і тому міжнародні інвестори бачать сенс вкладати в її відновлення та захист. Відновлювана енергетика, децентралізовані системи постачання тепла, а також проєкти з енергоефективності стають точками зростання, що поєднують інтереси держави, громад та бізнесу.

Приватизація державних активів теж є важливим напрямом, що відкриває шлях для залучення інвесторів. Фонд держмайна разом із UkraineInvest формує перелік підприємств для продажу, роблячи акцент на прозорості та конкурентності процедур. Для іноземних компаній це шанс увійти на український ринок через придбання готових виробничих потужностей або логістичних об’єктів. Крім того, приватизація дозволяє підвищити ефективність управління державними ресурсами, а також створює сигнал про готовність уряду працювати за правилами ринкової економіки.

Окрему нішу становлять ІТ і креативна економіка. Завдяки спеціальному правовому режиму «Дія.City» Україна пропонує податкові та юридичні переваги для технологічних компаній. Цей сектор демонструє відносну стійкість навіть у воєнний час, забезпечуючи валютні надходження та підтримуючи імідж країни як регіонального хабу інновацій. Для іноземних інвесторів це означає можливість входу у вже сформований, але все ще зростаючий ринок з високим потенціалом експорту послуг.

Перспективи та стратегічні кроки

Україна робить важливі кроки, щоб збільшити привабливість для прямих іноземних інвестицій, і майбутні перспективи багато в чому залежать від того, наскільки ефективно ці зміни будуть імплементовані. Одні з ключових стратегічних кроків вже прийняті, інші знаходяться на стадії запуску або планування.

Першим таким кроком стала велика реформа законодавства про державно-приватне партнерство. 19 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила закон про PPP, який має спростити умови для інвесторів, прискорити реалізацію проєктів у стратегічних секторах — інфраструктури, енергетики, оборонної промисловості. Це включає нові правові гарантії, чіткіше визначення обов’язків сторін та прозорі процедури відбору партнерів.

По-друге, в межах Українського інвестиційного рамкового механізму при ЄС було укладено угоди на €2,3 млрд під час Ukraine Recovery Conference 2025. Ці угоди включають кредитні гарантії, гранти і змішане фінансування, мають потенціал мобілізувати до €10 млрд приватних і державних інвестицій. Це створює важливу базу для великомасштабних проєктів, особливо в реконструкції, енергетичному переході та розвитку малих і середніх підприємств.

Третім напрямом є цифровізація й полегшення регуляцій та дозволів. Уряд прийняв комплексне регулювання, яке запроваджує платформу еPermit, щоб спростити роботу бізнесу: це цифрові послуги для отримання дозволів та ліцензій, можливості оскаржень дій органів влади у випадку порушень процедур. Такий підхід дозволяє зменшити час та корупційні ризики, що дуже важливо для інвесторів, які шукають передбачуваних умов.

Четвертий стратегічний крок — це проєкт United States-Ukraine Reconstruction Investment Fund, підписаний у 2025 році. Угода має на меті сприяти розвитку природних ресурсів, нафто-газової галузі або спорідненої інфраструктури, створити фонд реконструкції, яким спільно управлятимуть США та Україна. Це дає можливість не лише залучити капітал, але й запровадити міжнародні стандарти управління, добросовісної конкуренції та екологічних вимог.