Облігації замість кредитів: чи врятує внутрішній ринок економіку у воєнний час?

Внутрішній ринок капіталу — це основа для мобілізації фінансових ресурсів усередині країни. Він дозволяє спрямовувати заощадження домогосподарств і бізнесу на інвестиції у відновлення інфраструктури, розвиток підприємництва та підтримку інновацій. У часи війни цей механізм відіграє особливу роль, адже допомагає зменшувати залежність від зовнішніх кредитів і донорської допомоги, створюючи стійку фінансову базу для держави.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Повномасштабна війна змусила Україну шукати нові джерела ліквідності для покриття зростаючих витрат на оборону та соціальні потреби. Саме внутрішній ринок державних цінних паперів — облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) — став головним каналом залучення коштів. Це дозволяє оперативно фінансувати бюджетні потреби, водночас зменшуючи вразливість до коливань зовнішніх ринків і політичних рішень кредиторів.

Регулятори фінансового сектору вже окреслили спільний план розвитку ринку — Стратегію до 2025 року. Її ключові пріоритети включають збереження фінансової стабільності, підвищення доступності фінансових послуг для громадян та бізнесу, а також розвиток ринкової інфраструктури. Важливо, що цей документ узгоджується з євроінтеграційним порядком денним України: гармонізацією правил із нормами ЄС, підвищенням прозорості та довіри до ринку. Це створює фундамент для того, щоб внутрішній ринок капіталу став не лише інструментом виживання під час війни, але й рушієм економічного зростання в майбутньому. Banker.ua розбирався, що це означає та як це вплине на економіку.

Нормативні реформи та інституційні зміни

Важливим кроком стало ухвалення у 2020 році рамкового Закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (№2284). Він фактично «перезапустив» систему регулювання, заклавши основу для появи сучасних фінансових інструментів — похідних контрактів, зелених облігацій, структурованих продуктів. У 2021 році до цього процесу приєдналися оновлені правила функціонування товарних бірж, що підвищило прозорість та уніфікувало стандарти торгівлі.

У 2024 році парламент ухвалив Закон №3585-IX, який гармонізував українське законодавство з міжнародними нормами IOSCO та європейськими вимогами MAR/MAD щодо запобігання зловживанням на ринку. Це посилило незалежність та повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), створило більш дієві механізми для боротьби з маніпуляціями та інсайдерськими угодами. Крім того, НКЦПФР оновила порядок випуску та обігу корпоративних облігацій, спростивши доступ емітентів до організованого ринку.

Не менш значущим кроком стало підключення України у 2019 році до міжнародного депозитарію Clearstream, що дало можливість іноземним інвесторам напряму працювати з українськими активами. У 2023 році НБУ та Clearstream домовилися про розширення співпраці на нові класи активів, що відкриває перспективи для активнішого залучення капіталу після війни. А вже у 2025 році НБУ оголосив про пошук стратегічних інвесторів для Національного депозитарію України (НДУ), щоб зміцнити національну інфраструктуру зберігання та обліку цінних папер.

Де-факто «якір» ринку — ОВДП у смартфоні

З початку воєнного стану саме ринок внутрішніх державних облігацій став головним інструментом покриття бюджетних потреб. Лише у 2024 році Мінфін залучив через аукціони близько 640 млрд грн, а від початку 2025-го — вже понад 356 млрд грн. Сукупно з початку війни обсяг мобілізованих коштів перевищив 1,7 трлн грн. Це демонструє, що внутрішні запозичення стали стійким джерелом ліквідності, знижуючи залежність від зовнішніх кредитів і грантів.

Помітним явищем стало активне залучення роздрібних інвесторів. Вкладення громадян в ОВДП уже перевищили 100 млрд грн, і ця сума продовжує зростати. Купувати облігації можна не лише через банки та брокерів, але й безпосередньо у додатку «Дія». Особливої популярності набули «Військові» облігації, названі на честь українських міст, які стали символом підтримки армії та держави. Це підвищило фінансову залученість населення та заклало основу для формування культури інвестування.

Банки-лідери швидко розвинули цифрові канали для роботи з держоблігаціями. У додатках, як-от Privat24, можна купити папери буквально у кілька кліків, причому з дуже низьким порогом входу. Додатковим стимулом для фізичних осіб є повна відсутність оподаткування доходів від ОВДП: ані ПДФО, ані військовий збір не застосовуються. Це робить інструмент привабливим навіть для дрібних інвесторів, створюючи широкий попит і стабільну підтримку ринку.

Біржова торгівля та конкуренція за ліквідність

Ринок акцій та корпоративних облігацій в Україні й надалі характеризується низькою ліквідністю. Угоди мають епізодичний характер, а більшість інвесторів віддають перевагу державним цінним паперам, що забезпечують вищу надійність. Проте навіть у цих умовах організатори торгів, зокрема біржа ПФТС, поступово відновлюють обсяги операцій, що певною мірою корелює з активністю на ринку ОВДП.

Фактичним «локомотивом» біржової торгівлі залишаються саме операції з державними облігаціями. Їхній обіг формує більшість ліквідності й визначає динаміку котирувань на організованих майданчиках. Тобто ринок корпоративних цінних паперів залежить від активності держави, і розвиток сегмента приватних емітентів прямо пов’язаний із глибиною та стабільністю ринку держборгу.

З метою підвищення довіри та прозорості уряд спільно з міжнародними партнерами оголосив про створення нової фондової біржі, яка має об’єднати провідні практики організації торгів і забезпечити сучасну інфраструктуру. У рамках цього процесу також відбувається консолідація ключових інститутів: зміни у структурі власності Розрахункового центру та концентрація депозитарних функцій у НДУ. Це має закласти основу для ефективного клірингу, полегшити доступ іноземних інвесторів та підвищити стандарти регулювання.

Інституційні інвестори: слабка ланка, яку слід посилити

Інституційні інвестори — такі як недержавні пенсійні фонди (НПФ), фонди спільного інвестування та страхові компанії — поки що відіграють незначну роль на українському ринку капіталу. За даними НКЦПФР та асоціацій, на кінець 2024 року загальна вартість активів 51 НПФ становила 5,73 млрд грн — це досить скромний обсяг у масштабах національної фінансової системи.
При цьому структура портфелів НПФ дуже консервативна: велика частина активів інвестована в державні цінні папери, що зменшує потенційний ефект диверсифікації та розвиток ринку корпоративних цінних паперів.

Крім НПФ, фонди спільного інвестування теж перебувають на етапі розвитку. У 2024 році випуск інвестиційних сертифікатів та акцій фондів за січень-квітень становив близько 9,8 млрд грн, що свідчить про певний інтерес, але ще не масовість. Також, згідно з даними асоціацій, активи в управлінні компаній з управління активами (КУА), які обслуговують фонди та інші ІСІ (інститути спільного інвестування), суттєво більші, ніж самі НПФ, але часто концентруються в небагатьох великих гравцях.

Однією з головних перепон є недостатня довіра та ризикове сприйняття. Інвестори побоюються недостатньої прозорості, слабкого аудиту, корпоративних ризиків та правового захисту. Також роль грає обмежений набір інвестиційних інструментів (мало активів, допущених до торгів, відсутність ефективного вторинного ринку).
Регуляторні, облікові і ліцензійні вимоги ще не настільки сприятливі, щоб залучити нових учасників або зробити конкуренцію серед фондів більш активною.

Вплив макро- та геополітики

Динаміка ключової ставки Національного банку України, інфляційні очікування та валютний курс напряму впливають на формування кривої прибутковості й на інвестиційні настрої в країні. У 2024–2025 роках регулятор коригував монетарну політику, намагаючись знайти баланс між стримуванням інфляції та стимулюванням економіки. Підвищення або збереження високої ключової ставки відразу відображалося на депозитних і кредитних ставках, що визначало загальну привабливість внутрішніх боргових інструментів. У таких умовах саме внутрішній ринок державних облігацій залишався головним орієнтиром для інвесторів і ключовим джерелом ліквідності.

Не менш важливим фактором була інфляція та коливання курсу гривні. Вартість енергоресурсів, логістичні ризики та військові витрати створювали значний тиск на ціни, а невизначеність змушувала інвесторів вимагати підвищену дохідність. Валютні ризики посилювали обережність учасників ринку, обмежуючи попит на більш ризикові інструменти та закріплюючи роль державних облігацій як найбільш передбачуваного фінансового інструменту. Це формувало ситуацію, коли саме дії НБУ та Мінфіну задавали тон всьому ринку капіталу.

Геополітичні фактори залишаються не менш вирішальними. Військові події, руйнування інфраструктури та зміни безпекової ситуації постійно впливають на рівень довіри інвесторів. У такій атмосфері міжнародні інституції підкреслюють необхідність закриття інфраструктурних прогалин, впровадження європейських стандартів прозорості та корпоративного управління. Лише створивши стабільні правила гри та знизивши ризики, Україна зможе розраховувати на активний прихід приватного капіталу, що стане фундаментом для відновлення та довгострокового економічного зростання.