Гроші в русі: як країна тримає баланс

У 2025 році бюджетна політика України залишається однією з найбільш обговорюваних тем економіки та політичного дискурсу. Війна змусила державу суттєво збільшити видатки на оборону, закупівлю зброї та військової техніки, а також на соціальну підтримку мільйонів громадян, які постраждали від бойових дій, вимушено покинули свої домівки чи втратили роботу. Це різке зростання витрат призвело до рекордного дефіциту бюджету. За прогнозами Міністерства фінансів, його обсяг у 2025 році може сягнути близько $38 млрд, що становить майже п’яту частину валового внутрішнього продукту. Banker.ua розбирався, що це означає та як воно вплине на економіку. Такий рівень є безпрецедентним для України, адже ще кілька років тому дефіцит вимірювався у межах 2–3% ВВП. Проте в умовах повномасштабної війни подібний дисбаланс виглядає неминучим: держава змушена віддавати пріоритет обороні та соціальним видаткам навіть ціною зростання боргового навантаження та підвищеної залежності від зовнішніх донорів.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Роль міжнародної допомоги

Міжнародна підтримка у 2025 році стала фактично головним джерелом фінансування українського бюджету. Європейський Союз, США, країни «Великої сімки» та міжнародні фінансові інституції продовжують надавати кошти у формі грантів та пільгових кредитів, дозволяючи уряду утримувати соціальні виплати, фінансувати оборону і забезпечувати функціонування критичних державних інститутів. У першій половині року близько 77% додаткових потреб бюджету було покрито саме за рахунок зовнішніх партнерів. Від початку повномасштабної війни обсяг міжнародної допомоги перевищив $145 млрд, що стало ключовим чинником збереження макрофінансової стабільності.

Одним із найважливіших інструментів став Ukraine Facility — чотирирічна програма ЄС із загальним обсягом до €50 млрд. Вона передбачає €38,27 млрд у вигляді бюджетної підтримки, з яких €33 млрд становлять пільгові кредити, а €5,27 млрд — гранти. Виплати здійснюються траншами і безпосередньо пов’язані з виконанням Україною реформ, визначених у спеціальному Ukraine Plan. Програма також включає інвестиційний інструмент, який спрямовує кошти через ЄБРР, ЄІБ та інші інституції на розвиток економіки та відновлення інфраструктури, а також технічну допомогу, покликану посилити спроможність державних органів. У 2024 році Україна отримала два перших транші Facility, у 2025-му — ще кілька великих виплат, серед яких €3,5 млрд у квітні та €3,05 млрд у серпні.

Додатковим джерелом стала ініціатива ERA, що передбачає використання доходів від заморожених російських активів. Завдяки їй Київ отримав доступ до фінансування в обсязі близько €50 млрд, які можуть бути спрямовані на покриття нагальних оборонних і соціальних витрат. Такий механізм, який підтримали країни «Великої сімки» та ЄС, став ще одним елементом фінансової архітектури допомоги.

Не менш важливим є й співробітництво з Міжнародним валютним фондом. Програма розширеного фінансування (EFF) на $15,5 млрд виконує функцію «якоря» для інших донорів і формує довіру до української макроекономічної політики. Кожен позитивний перегляд програми відкриває шлях для нових кредитів і грантів від партнерів, адже підтверджує готовність уряду дотримуватися узгоджених правил та впроваджувати реформи. Станом на літо 2025 року Україна вже отримала понад $10 млрд у межах цієї програми, і очікує нових траншів у другій половині року.

Таким чином, міжнародна допомога у 2025 році є не просто фінансовим ресурсом, а фундаментом усієї бюджетної політики України. Вона дозволяє державі витримувати рекордний дефіцит, фінансувати критичні видатки і зберігати макроекономічну стабільність, хоча водночас підкреслює високу залежність країни від рішень зовнішніх партнерів.

Внутрішні запозичення та боргове навантаження

З метою покриття дефіциту в 2025 році український уряд значною мірою покладається на внутрішній ринок боргових інструментів, зокрема на державні облігації. Особливо помітним стало збільшення випусків “військових” ОВДП, які зарекомендували себе як простий та ефективний механізм мобілізації коштів у громаду й бізнес. Так, тільки за перше півріччя Мінфін залучив приблизно 240 млрд грн через випуск і обмін внутрішніх облігацій, а вже в липні лише з нових розміщень додалося 72,2 млрд грн. Науковці підкреслюють, що “військові облігації” допомагають заповнювати бюджетний дефіцит без надмірного навантаження на платників податків, однак їх ефективність залежить від довіри до держави й умов обігу та погашення.

Однак нарощування внутрішніх запозичень тягне за собою певні економічні наслідки — збільшується конкуренція за внутрішні ресурси, а це може підсилювати тиск на гривню й стимулювати інфляцію. Хоча подекуди й фіксується зниження інфляції до рівня близько 14 % у червні, Нацбанк змушений зберігати облікову ставку на високому рівні (15,5 %), щоб стримувати зростання цін і контролювати валютні очікування.

У той самий час загальна сума державного та гарантованого державою боргу зростає стрімко. Станом на кінець липня 2025 року вона досягла рекордних 7,77 трлн грн (~186 млрд доларів). За оцінками МВФ, борг перевищить 100 % ВВП, можливо й 110 %, а за найбільш песимістичним прогнозом — 117,5 %. Водночас деякі експерти наголошують: рівень боргу, що зрівнявся з ВВП, сам по собі не означає банкрутства, якщо країна здатна обслуговувати свої зобов’язання й надалі залучати ресурси.

До того ж боргове навантаження формує не лише зовнішній борг, а й внутрішній. У 2025 році на обслуговування та погашення внутрішнього боргу передбачено 748 млрд грн, тоді як на зовнішній — 233 млрд грн. Це підсилює потребу в ретельному плануванні платежів і стратегічному підході до випуску та обслуговування внутрішніх боргових інструментів.

Перспективи фінансування на 2026 рік

У 2026 році Україна стикається з викликами щодо забезпечення фінансування свого бюджету, зокрема через високий рівень дефіциту та необхідність продовження витрат на оборону та соціальні програми. Міністр фінансів Сергій Марченко зазначив, що обговорення з МВФ зосереджені на бюджетному плануванні на 2026 рік, фіскальних прогнозах та структурних реформах.

За прогнозами, дефіцит бюджету на 2026 рік може сягнути $45 млрд, що вимагає значної підтримки від міжнародних партнерів. Наразі уряд отримав підтвердження зовнішнього фінансування на суму близько $35 млрд, але цього недостатньо для повного покриття бюджетних потреб. Залишається прогалина приблизно у $10 млрд, що створює додатковий тиск на внутрішній ринок облігацій та потребує розширення залучення пільгових кредитів та грантів. Міністр фінансів підкреслює важливість продовження переговорів з МВФ, ЄС та країнами Великої сімки для забезпечення фінансової подушки на наступний рік.

Водночас, за словами голови НБУ Андрія Пишного, наразі забезпечено лише третину від необхідної суми у $65 млрд для 2026–2027 років, що підкреслює критичну важливість нових угод і траншів. У разі продовження бойових дій у 2026 році, бюджетні потреби залишатимуться на рівні 2025 року. Міністр фінансів зазначив, що безпекова допомога не лише сприятиме ефективному стримуванню агресії в Україні, а й забезпечить надійний захист Європі від потенційних загроз.

Використання заморожених російських активів

Європейський Союз активно розглядає можливість використання заморожених російських активів, що оцінюються в близько €210 млрд, для підтримки України після завершення війни. Ці кошти, здебільшого зберігаються в Бельгії через Euroclear, наразі приносять прибуток, який уже використовується для фінансування цивільних та військових проєктів в Україні. Зокрема, у першій половині 2025 року ЄС передав Україні €10,1 млрд доходів від цих активів.

Однак питання повної конфіскації активів залишається спірним серед країн ЄС. Країни, такі як Естонія, Литва та Польща, виступають за негайну конфіскацію активів, тоді як Франція, Німеччина та Бельгія висловлюють занепокоєння щодо юридичних та фінансових ризиків. Зокрема, Бельгія відкидає пропозиції щодо зміни інвестиційної стратегії активів для досягнення вищої доходності, зазначаючи, що це може призвести до системної фінансової нестабільності.

Єврокомісія розробляє механізм переведення майже €200 млрд заморожених російських активів у спеціальну структуру з ширшими мандатами для інвестування, щоб підвищити дохідність цих активів та посилити тиск на Росію. Цей підхід також розглядається як перший крок до можливого конфіскування активів і передачі їх Україні як компенсацію за військові збитки. Проте, незважаючи на ці ініціативи, в ЄС досі існує скептицизм щодо можливості використати заморожені російські активи для підтримки України. Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс зазначив, що навіть якщо можна переконати країни ЄС у необхідності використання цих активів, залишається багато скептицизму з цього приводу.