Гаманець країни: як витрати українців живлять економіку

У 2024–2025 роках українська економіка продовжує адаптуватися до викликів війни, і ключову роль у цьому процесі відіграють споживчі витрати населення. Домогосподарства формують основну частину внутрішнього попиту, а їхні витрати безпосередньо впливають на виробництво, сферу послуг, зайнятість та наповнення бюджету. За оцінками міжнародних організацій, частка кінцевого споживання у ВВП України залишається на рівні понад 60%, що робить його головним рушієм відновлення економічної активності. Banker.ua розбирався, що це означає та як це вплине на економіку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Внесок споживання у ВВП

Споживчі витрати домогосподарств продовжують бути основним джерелом внутрішнього попиту в Україні: за даними міжнародних баз, частка кінцевого споживання у ВВП залишається високою — вище 60% у сумарному вимірі, що робить витрати населення ключовим фактором формування ВВП та короткострокової динаміки економіки.

У 2025 році цей механізм працює із помітними особливостями. Роздрібний товарообіг і показники торгівлі демонструють ознаки відновлення та сезонних коливань: обсяги продажів у роздрібній мережі залишаються на відновлювальній траєкторії після шоків попередніх років. Що підтверджується місячними/щоквартальними даними Держстату й агентств, які збирають торговельну статистику. Така динаміка означає, що кожна додаткова гривня споживчого попиту має помітний мультиплікаторний ефект — від поточних продажів до замовлень у ланцюгах постачання й робочих місць у сервісних секторах.

Фіскальний зв’язок між споживанням і бюджетом у 2025 році став ще очевиднішим: у державному бюджеті на 2025 рік прогнозована і закладена значна частина доходів від ПДВ, і Міністерство фінансів планує зростання зведених податкових надходжень порівняно з попереднім роком. Це означає, що витрати населення прямо підживлюють можливості держави витрачати на оборону та соціальні програми, а тому стійкість споживчого попиту є важливим елементом фіскальної стабільності.

Водночас 2025 рік приносить і зміни в структурі самого споживання: зростаюча частка безготівкових операцій робить доходи й витрати прозорішими для ринку й держави — НБУ фіксує значне зростання cashless-транзакцій у першому кварталі та збільшення кількості платіжних карток, тоді як надходження від грошових переказів у 2025 році залишаються змінними, із певним падінням у першому кварталі порівняно з кінцем 2024-го, що віддзеркалює зовнішні ризики для купівельної спроможності сімей, які залежать від remittances. У підсумку мультиплікатор споживання залишається потужним, але його сила й спрямування в 2025 році чутливі до інфляції, валютних потоків та змін у платіжній інфраструктурі.

Вплив інфраструктури та фінтеху

У першому півріччі 2025 року безготівкові операції в Україні досягли нових рекордів. За даними НБУ, понад 95 % усіх операцій із платіжними картками були безготівковими — це відображає зростання довіри населення до карткових і цифрових розрахунків.

Загалом у січні-червні було здійснено приблизно 4,6 млрд операцій на суму понад 3,4 трлн грн, з яких 4,38 млрд операцій припали саме на безготівкові розрахунки.

Цей тренд супроводжується розвитком платіжної інфраструктури. Кількість POS-терміналів зросла майже на 8 % і вже перевищила 535 тисяч у першому півріччі 2025-го. Банкоматів, навпаки, стало трохи менше — їхня кількість скоротилась до приблизно 15,5 тисяч. Водночас загальна емісія карток також зросла: станом на середину 2025-го налічується ~ 140,2 млн карток, хоча кількість «активних» (що використовуються регулярно) не змінилась суттєво. Популярність токенізованих карток (наприклад через Apple Pay, Google Pay) зростає: уже понад 30 % активних карток мають таку форму.

Електронна комерція (е-commerce) теж демонструє помітне зростання, хоч точні дані за 2025 рік по країні ще формуються. Уже в статистиці безготівкових розрахунків видно, що близько 13,8 % операцій за кількістю та 16,1 % за сумою в I півріччі здійснені онлайн — оплата товарів і послуг через інтернет. Це означає, що інтернет-торгівля стає важливим каналом споживчого попиту, підтримуючи не лише великі маркетплейси, але й малі бізнеси, які виходять в онлайн або збільшують частку продажів через інтернет.

Також, технологічні інновації як токенізація, безконтактні карти, NFC, удосконалення нормативного поля під відкритий банкінг і електронні довірчі послуги — усе це прискорює перехід до більш ефективної фінансово-платіжної системи. Такі зміни зменшують транзакційні витрати, спрощують здійснення купівель для споживачів, підвищують прозорість операцій, що, у свою чергу, сприяє зростанню споживчих витрат у валютах платоспроможності та прискорює економічний множник безготівкових витрат.

Джерела фінансування попиту

Основне джерело споживчих витрат — заробітні плати, які у 2023–2024 роках зростали швидше за інфляцію й дали приріст реальних доходів; цей тренд частково триває й у 2025-му, хоча динаміка відрізняється по секторах. OECD у своєму огляді за 2025 рік зазначає, що оплата праці зростала у торгівлі та послугах, а в окремих галузях спостерігається брак робочої сили, що тисне на номінальні ставки й стимулює ріст зарплат.

Дані оперативних оглядів і місцевих медіа вказують на середню заробітну плату в першій половині 2025 року на рівні десятків тисяч гривень по регіонах (наприклад, середній показник у червні 2025 року близько 24–25 тис. грн у публічних підрахунках), що підтримує споживчий попит у більш доступних для зайнятих секторах.

Другим важливим каналом є державні соціальні трансфери. У бюджеті-2025 закладено суттєві видатки на соціальний блок — зокрема значні суми на пенсії, субсидії та інші виплати, що прямо підтримують базовий попит домогосподарств. Згідно з проєктом бюджету та публікаціями регулятора, у 2025 році на соціальний захист і виплати передбачені сотні мільярдів гривень, що пом’якшує удар по вразливих сім’ях і підтримує локальне споживання.

Грошові перекази з-за кордону залишаються важливим, але більш мінливим джерелом. Офіційні дані НБУ й агрегатори показують, що обсяги переказів у першому кварталі 2025 року скоротилися до близько $2,043 млн, а попередні оцінки за II квартал і дані аналітиків свідчать про подальше падіння або волатильність у порівнянні з кінцем 2024 року — за деякими підрахунками, річне скорочення у Q2 склало близько 11% YoY. Така нестабільність робить регіони, що залежні від грошових переказів (зазвичай західні й певні центральні громади), більш вразливими до зовнішніх шоків.

У підсумку, у 2025 році структура джерел попиту залишається змішаною: зростання зарплат у секторах послуг і торгівлі підтримує поточне споживання, державні трансфери компенсують втрати найбільш уразливих груп, тоді як зменшення та волатильність переказів обмежують потенціал зростання в окремих регіонах. Така конфігурація означає, що політика підтримки попиту має бути комплексною — поєднувати підтримку зайнятості й доходів, цілеспрямовані соціальні виплати та заходи зі стимулювання працевлаштування закордонних працівників або зменшення вартості передач коштів.

Виклики та ризики

Одним із головних ризиків, які суттєво обмежують потенціал споживчих витрат у 2025 році, є інфляція. За оновленими даними Національного банку України, інфляційний імпульс поки що не пройшов, і упродовж першої половини року споживчі ціни будуть зростати. НБУ прогнозує, що на кінець 2025 року інфляція сповільниться до 8,7% в річному вимірі.

Це значно менше, ніж пікова інфляція в попередніх роках, але все ще достатньо високе значення, аби впливати на реальну купівельну спроможність сімей, особливо тих, хто має фіксовані або низькі доходи.

Інша велика група ризиків пов’язана з мобілізацією й трудовою міграцією. Підприємства у 2025 році відчувають дефіцит чоловіків, які були мобілізовані, а також тих, хто виїхав за кордон і не повернувся. Це особливо відчутно в виробничих, будівельних сферах, у логістиці та на транспорті. Через це бізнес змушений або шукати альтернативні рішення — автоматизацію, залучення жінок, ветеранів, студентів — або змінювати бізнес-моделі, що часто підвищує собівартість виробництва чи обслуговування.

Ще один ризик — імпортозалежність багатьох секторів: якщо попит зростає, але внутрішній виробник не може повністю забезпечити цей попит, існує ймовірність, що більша частина зростань споживання піде на імпортовані товари і матеріали. Це зменшує мультиплікаторний ефект — оскільки гроші йдуть за кордон, а не залишаються у внутрішніх виробничих ланцюгах. Крім того, імпорт залежить від коливань курсу валюти та глобальних цін, що додає нестабільності — навіть коли внутрішній попит міцний, вартість імпортованих компонентів або готової продукції може зрости або доступ до них ускладнитися.

Нові можливості та перспективи

Попри численні виклики, агропереробна галузь в Україні у 2025 році отримує кілька важливих імпульсів, які можуть суттєво змінити ситуацію на краще. Згідно з даними регулятора і Українського агробізнес-клубу, виробництво кормів, яке зазнало падіння після початку війни, має ознаки часткового відновлення у 2025-2026 роках. Зростання попиту на м’ясо птиці — одна з причин — стимулює більшу потребу у комбікормовій переробці. Це означає, що виробництво жмиху та білкових кормових компонентів може стати одним з найбільш швидкозростаючих напрямів у переробному секторі.

Ще однією перспективою є державна програма «Гранти для підприємств переробної промисловості». Станом на середину 2025 року міністерство економіки України затвердило десятки заявок у рамках цієї програми, надаючи субсидії чи гранти на закупівлю обладнання, модернізацію виробничих ліній та поліпшення пакування. Це створює дієві стимули для МСБ, які часто не мають достатніх власних фінансових ресурсів на інновації.

Крім того, зростає інтерес до вертикальної інтеграції в агропродовольчому секторі. Декілька великих компаній та агрохолдингів вже уклали довгострокові контракти із постачання зернових та олійних культур, які дозволяють не лише постачати сировину, а й вкладати у власну переробку — шрот, фасована олія, готова продукція харчування. Це дає переваги в управлінні логістикою, контролі якості та зменшенню витрат.