Світло попри темряву: як Україна відновлює енергетику

У 2025 році енергетична система України продовжує залишатися під постійним тиском війни. Масовані атаки на електростанції та підстанції, зупинка транзиту російського газу з 1 січня та зростання сезонних навантажень створили серйозні ризики для стабільності. Водночас уряд, енергетичні компанії та міжнародні партнери зосередили зусилля на відновленні, інвестиціях і зміцненні галузі. Banker.ua розбирався, що це означає та як воно вплине на економіку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Інвестиції та міжнародна підтримка

У квітні 2025 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив про виділення 1 млрд євро на відновлення енергетичного сектору України, довівши загальний обсяг підтримки до 3 млрд євро до кінця року. Кошти спрямовуються на ремонт пошкоджених електростанцій та підстанцій, модернізацію теплових і гідроелектростанцій, а також на впровадження нових цифрових систем управління енергосистемою. Завдяки цьому значно прискорюється відновлення генерації після атак, а підприємства та домогосподарства отримують більш стабільне постачання електроенергії.

Паралельно Європейський Союз мобілізував €500 млн гарантій для закупівлі природного газу, що забезпечує необхідні запаси палива перед опалювальним сезоном. Це рішення дозволяє мінімізувати ризики перебоїв у теплопостачанні, стабілізує газовий ринок та підтримує роботу промислових підприємств. Гарантії також створюють умови для більш передбачуваного планування витрат енергетичними компаніями та державними структурами, підвищуючи загальну стійкість енергосистеми.

Крім безпосереднього відновлення інфраструктури, ці інвестиції сприяють розвитку «зеленої» енергетики та систем накопичення енергії. ЄБРР та ЄС підтримують проєкти з будівництва сонячних і вітрових станцій, а також інтеграції їх у національну мережу. Це дозволяє зменшити залежність від централізованих потужностей і підвищує енергетичну незалежність України, закладаючи основу для стійкої та екологічно чистої енергетики в майбутньому.

Відновлення генерації та роль приватного бізнесу

У 2025 році компанія ДТЕК значно посилила свої зусилля з відновлення енергетичної інфраструктури України. Зокрема, було відновлено роботу п’яти теплових електростанцій, що дозволило не лише покривати внутрішні потреби, а й частково відновити експорт електроенергії. У січні–квітні 2025 року “ДТЕК Енерго” спрямувала близько 1,6 млрд грн на ремонт і відновлення теплоелектростанцій, які постраждали внаслідок масованих ворожих обстрілів.

Паралельно з відновленням теплової генерації, ДТЕК активно інвестує в розвиток відновлювальних джерел енергії. У 2025 році компанія планує ввести в експлуатацію шість установок зберігання енергії загальною потужністю 200 МВт, інвестуючи 140 млн євро в цей проєкт. Ці установки допоможуть забезпечити стабільність енергосистеми, зокрема в умовах високого споживання або нестабільного виробництва з відновлювальних джерел.

Окрім того, ДТЕК активно розвиває вітроенергетику. Зокрема, компанія розпочала будівництво Полтавської вітрової електростанції потужністю 650 МВт, що стане однією з найбільших в Україні. Цей проєкт сприятиме зменшенню залежності від традиційних джерел енергії та покращенню енергетичної безпеки країни.

Ядерна генерація як основа стабільності

У лютому 2025 року Верховна Рада України ухвалила закон, що дозволяє придбати два радянські реактори ВВЕР-1000 у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Ця угода оцінюється в 600 млн євро та має стратегічне значення, оскільки атомна енергетика забезпечує близько 60% споживання електроенергії в Україні. Придбані реактори були виготовлені російською компанією “Атомстройекспорт” для недобудованої АЕС “Белене” в Болгарії, від якої Болгарія відмовилася ще у 2012 році. Переговори між урядами двох країн тривали понад півтора року, і лише в лютому 2025 року Верховна Рада дала дозвіл на укладення угоди.

Угода викликала суперечливі оцінки серед експертів та політиків. Критики зазначають, що реактори, виготовлені понад 20 років тому, можуть потребувати значних інвестицій у модернізацію, а також існують питання щодо сумісності з українською системою атомних станцій, які працюють на паливі американської компанії Westinghouse, та можливих екологічних і безпекових ризиків.

Незважаючи на зауваження, українська влада наголошує на стратегічній важливості цього проєкту для енергетичної безпеки країни. Завершення будівництва додаткових блоків дозволить зменшити залежність від імпортованої електроенергії, забезпечити стабільне постачання енергії в зимовий період та інтегрувати сучасні технології для модернізації реакторів у національну енергосистему.

Інтеграція з ЄС та розвиток відновлюваних джерел

У другому кварталі 2025 року експортна потужність електроенергії з України до Молдови зросла до 650 МВт, що стало результатом спільної роботи операторів систем передачі обох країн та Європейської мережі операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E). Цей крок сприяв стабілізації енергетичної мережі та відкрив нові можливості для експорту електроенергії до Європейського Союзу.

У липні 2025 року Україна експортувала понад 282 тисячі МВт·год електроенергії, ставши нетто-експортером електроенергії вперше з жовтня 2023 року. Зокрема, поставки до Молдови збільшилися до 115 тисяч МВт·год, що свідчить про зростання попиту на українську електроенергію в регіоні.

Водночас Україна активно адаптує європейські мережеві кодекси та запроваджує аукціони для розвитку відновлювальної енергетики (ВДЕ). Зокрема, з 1 травня 2025 року було збільшено максимальну потужність експорту електроенергії з України до країн ЄС до 650 МВт, що дозволило залучити додаткові інвестиції у відновлювальні джерела енергії. Це створює сприятливий інвестиційний клімат та допомагає формувати децентралізовану генерацію, менш вразливу до атак.

Підготовка до зими та економічні наслідки

Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що у пікові періоди зимою попит на електроенергію в Україні може сягати 18,5 ГВт, тоді як дефіцит — до 6 ГВт, що еквівалентно максимальному навантаженню всієї Данії. Такі показники свідчать про значні ризики для стабільності енергосистеми у холодні місяці та підкреслюють важливість ефективного управління резервами та імпортом електроенергії.

Імпорт з ЄС, який оцінюється приблизно у 1,7 ГВт, дозволить покривати лише частину нестачі, проте ризики відключень залишаються. Для бізнесу це означає необхідність впровадження резервних рішень, таких як автономні генератори або накопичувальні системи, щоб підтримувати виробничі процеси без збоїв.

Для населення існує ймовірність повернення графіків споживання електроенергії, особливо у пікові години. Це може вплинути на щоденні звички, використання електроприладів та комунальні витрати. Водночас такі заходи допомагають зменшити навантаження на систему та запобігти масовим відключенням, забезпечуючи базову стабільність постачання в умовах критичних дефіцитів.

Відновлення енергетичної інфраструктури: виклики та перспективи

Згідно з оцінками, до квітня 2025 року було пошкоджено понад 63 тисячі енергетичних об’єктів, включаючи теплові та гідроелектростанції, підстанції та лінії електропередачі. Зокрема, значні пошкодження зазнали такі об’єкти, як Харківська ТЕЦ-5 та Зміївська ТЕС, що призвело до значного зменшення генераційної потужності.

Відновлення цих об’єктів потребує значних фінансових та часових ресурсів, а також залучення міжнародної технічної допомоги. Зокрема, створено Фонд підтримки енергетики, у рамках якого акумульовано 1,1 млрд євро для відновлення критичної інфраструктури. Ці кошти спрямовуються на закупівлю необхідного обладнання, такого як автотрансформатори, кабелі та муфти, що дозволяє оперативно відновлювати пошкоджені об’єкти.

Крім того, уряд України активно співпрацює з міжнародними партнерами, зокрема з Європейським Союзом, Світовим банком та іншими донорами, для залучення додаткових інвестицій у відновлення енергетичної інфраструктури. За оцінками, для повного відновлення та модернізації енергетичного сектору країни необхідно інвестувати близько $524 млрд протягом наступного десятиліття. Ці інвестиції сприятимуть не лише відновленню пошкоджених об’єктів, а й трансформації енергетичної системи України в більш стійку та ефективну, зокрема через розвиток відновлювальних джерел енергії та децентралізованих енергетичних систем.