Торговельний дефіцит України: чому він росте і до чого призводить

У 2024–2025 роках Україна зіткнулася з одним із найбільших торговельних дефіцитів за часи незалежності. Війна, руйнування промислових об’єктів, енергетичні кризи та високий попит на імпортні товари сформували значний розрив між експортом і імпортом. Статистика за перше півріччя 2025 року зафіксувала дефіцит торгівлі товарами на рівні 18,5 млрд доларів, що значно перевищує показники попереднього року. Banker.ua розбирався, що це означає та як воно вплине на економіку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Вплив війни та руйнування промисловості

Повномасштабне вторгнення радикально змінило структуру українського експорту, змусивши економіку адаптуватися до нових умов і значно скоротивши частку традиційних галузей. Металургія та машинобудування, які раніше формували вагому частку зовнішньоторговельного обороту, зазнали серйозних втрат через руйнування підприємств, пошкодження виробничих потужностей та блокування логістичних маршрутів. Багато заводів припинили роботу або були змушені працювати на мінімальній потужності, а експортні поставки металу та готової продукції значно скоротилися.

Частково стабілізувати ситуацію вдалося завдяки морському коридору у Чорному морі, який дозволив відновити експорт зерна та агропродукції, забезпечуючи надходження валютних коштів і підтримуючи частковий баланс платіжного рахунку. Водночас аграрний сектор, хоч і показав рекордні врожаї та високу активність, не зміг повністю компенсувати падіння промислового експорту. Проблема полягає не лише у скороченні обсягів виробництва металу та машин, а й у зниженні доданої вартості та втраті робочих місць у суміжних галузях.

Крім того, навіть часткове відновлення морського експорту залишається нестабільним через загрозу блокування портів або атак на транспортні шляхи. Це робить експортний потік непередбачуваним і підвищує ризики для економіки в цілому, оскільки підприємства та уряд не можуть планувати довгострокові поставки та контракти. У підсумку, структура експорту суттєво змінилася: аграрний сектор набирає ваги, а промисловість залишається у стані поступового відновлення, залежного від безпеки логістичних маршрутів та інвестицій у відновлення виробництва.

Енергетична залежність, імпорт відбудови та споживчий попит

Ракетні удари по енергетичній інфраструктурі у 2024 році призвели до рекордного імпорту електроенергії — понад 4,4 ТВт·год, що стало найвищим показником за останнє десятиліття. Витрати на зовнішні поставки електрики, а також на закупівлю обладнання для відновлення зруйнованих мереж стали одним із ключових чинників зростання дефіциту торгівлі. У пікові літні періоди перебої з енергопостачанням змушували країну ще більше покладатися на зовнішні ресурси.

Паралельно з цим зростали обсяги імпорту, пов’язаного з відбудовою. Україна потребувала значних поставок будівельних матеріалів, палива, техніки та транспорту, і більшість таких товарів надходила з-за кордону. Додатковий поштовх до збільшення офіційних показників дала поява повноцінного обліку поштових і кур’єрських відправлень. Лише у 2024 році вартість товарів, завезених у посилках, перевищила 3,5 млрд доларів, що наочно продемонструвало масштаби споживчого імпорту, який раніше залишався поза статистикою.

Баланс послуг та фактор міграції

Сотні тисяч українців, які через війну та економічні труднощі тимчасово перебувають за кордоном, активно витрачають кошти на проживання, оренду житла, транспортні та інші послуги. Ці витрати безпосередньо відображаються у платіжному балансі країни, створюючи додаткове навантаження на поточний рахунок. Зростання витрат на іноземні послуги підсилює відтік валюти з країни, що робить економіку більш чутливою до зовнішніх коливань.

Хоча ІТ-галузь і надалі демонструє стабільний профіцит у сфері експорту послуг, обсяги цієї валютної виручки недостатні для повного покриття дефіциту від торгівлі товарами. Сектор послуг залишається одним із головних джерел надходження валюти, проте його вплив обмежений, і він не може компенсувати масштабні зовнішньоекономічні дисбаланси.

Міжнародний валютний фонд підкреслює, що саме міграційні відпливи населення та зростання споживчого імпорту створюють постійний додатковий тиск на платіжний баланс. Витрати українців за кордоном формують значний «відтік валюти», який неможливо компенсувати лише експортом послуг. Ця ситуація підвищує ризики для стабільності гривні та змушує державу залучати додаткові ресурси для підтримки валютних резервів.

У поєднанні з високим імпортом товарів міграційний фактор поглиблює торговельний дефіцит і ускладнює макроекономічне планування. Додаткові заходи держави, такі як підтримка експорту, контроль імпорту та розвиток локального виробництва, стають критично необхідними для забезпечення фінансової рівноваги та стабільності економіки у середньостроковій перспективі.

Наслідки для економіки

Зростаючий торговельний дефіцит створює серйозні ризики для валютної стабільності та фактично змушує країну покладатися на постійний приплив міжнародної допомоги. За оцінками МВФ, дефіцит поточного рахунку без грантів у 2024 році досяг приблизно 25 млрд доларів, що становить майже 13% ВВП. Такий масштабний розрив означає, що без зовнішніх вливань Україна не змогла б утримати стабільність гривні та забезпечити необхідний рівень валютних резервів. У цьому контексті гранти і кредити від міжнародних партнерів залишаються ключовим інструментом підтримки платіжного балансу.

Разом з тим надмірна залежність від імпорту робить економіку надзвичайно чутливою до зовнішніх факторів. Коливання світових цін на енергоносії, зростання вартості транспортування чи перебої у постачанні можуть миттєво поглиблювати дефіцит. Особливо небезпечним є імпорт електроенергії та палива, адже вони прямо впливають на собівартість виробництва і на інфляційні процеси в країні. Високий споживчий імпорт також посилює тиск на національну валюту, оскільки витрати населення спрямовуються назовні, не створюючи внутрішньої доданої вартості.

У результаті Україна опиняється в ситуації, коли кожне погіршення зовнішньоекономічних умов може швидко трансформуватися у фінансову нестабільність. З одного боку, офіційна міжнародна допомога дозволяє згладжувати ці коливання. З іншого — надмірна залежність від неї підвищує вразливість країни до політичних рішень партнерів і темпів надходження коштів. Це створює подвійний виклик: одночасно зменшувати структурний дефіцит і нарощувати власні експортні можливості, щоб поступово відновити баланс у зовнішній торгівлі.

Перспективи зменшення дисбалансу

Скорочення торговельного дефіциту можливе лише за комплексного підходу, який включає одночасне відновлення енергетичної стійкості, розвиток локального виробництва товарів для відбудови та забезпечення стабільної роботи морського експорту. Відновлення енергетики дозволить зменшити імпорт електроенергії та палива, що прямо впливає на зменшення валютних витрат і дефіциту платіжного балансу.

Не менш важливим є стимулювання експорту послуг, особливо в сферах ІТ, інжинірингу та науково-дослідних робіт. Ці сектора здатні частково компенсувати дефіцит товарної торгівлі та забезпечити надходження валюти, які підтримують економіку у періоди високого імпорту. Інвестиції у розвиток експорту послуг одночасно підвищують технологічний потенціал країни та створюють додаткові робочі місця.

У довгостроковій перспективі вирішальне значення матиме не лише підтримка аграрного сектору, а й поступове відновлення промислового виробництва та інтеграція у європейські ланцюги доданої вартості. Це дозволить збільшити експортні надходження, підвищити технологічний рівень продукції та зменшити залежність від зовнішніх грантів і кредитів. Такий підхід поступово знижує структурний розрив між імпортом та експортом і підвищує макроекономічну стабільність країни.