SEPA по-українськи: як новий закон посилює контроль над рахунками громадян

1476

16.03.26

0 Коментувати

Під виглядом євроінтеграційного кроку Україна може отримати одну з найжорсткіших моделей фінансового контролю за останні роки. У Верховній Раді готують до розгляду урядовий законопроєкт №14327, який офіційно подається як необхідний етап для приєднання країни до Єдиної зони платежів у євро — SEPA. Водночас документ передбачає створення масштабної системи обліку банківських рахунків, розширення повноважень силових органів щодо доступу до фінансових даних та нові правила для так званих фінансових викривачів, повідомляє Banker.ua з посиланням на регулятора.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Що дасть Україні приєднання до SEPA

Ідея входження до SEPA виглядає привабливою. Для громадян і бізнесу це означає спрощення переказів у євро, прискорення транскордонних платежів та потенційне зниження комісій. У теорії переказ коштів до країн ЄС міг би стати таким же простим і швидким, як звичайна операція між українськими банками. Саме цим і пояснюється публічна аргументація влади: закон нібито має відкрити для України нові можливості на європейському фінансовому ринку.

Проте за деклараціями про інтеграцію до SEPA стоять набагато ширші зміни у сфері контролю над фінансовою інформацією. Законопроєкт, який Кабмін зареєстрував 23 грудня 2025 року, фактично пропонує нову модель взаємодії держави, банків і громадян, де рівень прозорості для контролюючих органів суттєво зростає.

Однією з головних новацій є створення спеціального реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб. Формально йдеться не про розкриття сум на рахунках чи вмісту банківських комірок, а про фіксацію самого факту наявності рахунку або сейфа, дати відкриття та банку, в якому вони обслуговуються. Але саме цей підхід, по суті, формує централізовану базу, яка дозволить швидко встановлювати, де саме громадянин зберігає кошти або користується банківською інфраструктурою.

Найбільше занепокоєння викликає не сам реєстр, а коло органів, які зможуть отримати до нього доступ. Ідеться про податкову службу, Держфінмоніторинг, НАБУ, ДБР, СБУ, Нацполіцію, органи прокуратури, а також державних і приватних виконавців. Якщо раніше для пошуку рахунків людини потрібно було надсилати окремі запити в різні банки, то після ухвалення закону механізм може стати значно простішим і швидшим.

Фактично це означає серйозне послаблення класичного принципу банківської таємниці. Окремо документ передбачає, що банки мають передавати Міністерству фінансів дані про рахунки, залишки та операції осіб, які оформлюють або вже отримують державні виплати. Таким чином фінансовий моніторинг з боку держави посилюється не лише щодо бізнесу чи підозрілих транзакцій, а й щодо звичайних громадян.

Нові вимоги до бенефіціарів і штрафи

Ще один блок змін стосується бенефіціарної власності. Законопроєкт посилює вимоги до розкриття кінцевих бенефіціарних власників трастів та подібних правових конструкцій. Компанії та інші структури будуть змушені детальніше показувати, хто реально контролює активи, хто є засновником, довірчим власником і кінцевим вигодоодержувачем, особливо якщо йдеться про іноземні юрисдикції.

За приховування або викривлення цієї інформації передбачені суттєві санкції. Якщо до реєстру подадуть завідомо недостовірні дані про кінцевого бенефіціара, штраф може сягнути 510 тисяч гривень. Якщо ж інформацію подадуть із запізненням, сума стягнення становитиме 170 тисяч гривень. Додатково вводиться вимога щодо актуальності документів: копія паспорта бенефіціара має бути засвідчена не раніше ніж за три місяці до подання.

Національний банк також отримає нові інструменти впливу. У разі порушення правил фінансового моніторингу з боку банків або інших установ регулятор повинен буде оперативно і публічно повідомляти про застосовані санкції. Йдеться про штрафи, обмеження або навіть анулювання ліцензії, а оприлюднювати таку інформацію планують упродовж п’яти робочих днів.

Хто такі фінансові викривачі

Окрему увагу в документі приділено так званим викривачам у сфері протидії легалізації доходів. Законопроєкт формує для них особливий статус, близький до того, який вже існує для викривачів корупції. Працівники, які повідомлятимуть про можливі порушення AML-вимог або сумнівні фінансові операції, отримають підвищений рівень правового захисту.

Зокрема, роботодавець не зможе без наслідків звільнити такого працівника або застосувати до нього дисциплінарні заходи. Якщо справа дійде до суду, саме компанія повинна буде доводити, що кадрові рішення не були пов’язані з помстою за повідомлення про порушення. Крім того, викривачам обіцяють безоплатну правову допомогу. Цікаво, що цей статус зможуть отримати не лише діючі працівники, а й колишні співробітники або навіть кандидати на посаду, які дізналися про потенційні порушення ще на етапі співбесіди.

Що насторожує юристів та експертів

Втім, саме ці положення вже викликали критику з боку юристів та експертного середовища. Серед головних претензій — суперечності з чинним законодавством, нечіткі формулювання та ризики зловживань. Наприклад, у документі закладено п’ятирічний строк зберігання даних у реєстрах із можливістю продовження, хоча закон про публічні електронні реєстри передбачає інші підходи. Це створює правову колізію ще до набрання нормами чинності.

Не менше запитань викликає і розширення дискреції податкової служби. Законопроєкт дозволяє вимагати додаткову інформацію щодо власників трастів, але не встановлює достатньо чітких меж такого запиту. На практиці це може перетворитися на інструмент вибіркового тиску, коли глибина перевірки залежатиме не від зрозумілих критеріїв, а від рішення конкретного чиновника.

Читайте також: ШІ змінює S&P 500: до індексу входять нові технологічні компанії

Суперечливою виглядає і сама концепція фінансових викривачів. На відміну від антикорупційних інформаторів, вони не отримують ані права на винагороду, ані окремого статусу в межах кримінального процесу. Тобто обсяг гарантій частково є меншим, хоча формальний захист від тиску з боку роботодавця — доволі сильний. Саме це, на думку критиків, може створити хвилю безпідставних спорів, коли бізнес буде змушений захищатися від позовів без належного попереднього обґрунтування з боку заявника.

Додаткову критику викликає й юридична якість тексту. Фахівці звертають увагу, що в ньому використовуються терміни, яких немає у кримінальному праві. Через це окремі положення можуть виявитися складними або й неможливими для практичного застосування. Для документа, який претендує на системне оновлення правил фінансового контролю, така недоопрацьованість виглядає особливо проблемною.

Чому ця історія важлива

У підсумку законопроєкт №14327 можна розглядати не лише як технічний крок на шляху до SEPA, а і як масштабне переформатування самої логіки фінансового нагляду в Україні. З одного боку, держава демонструє прагнення синхронізуватися з європейськими стандартами та зробити платежі зручнішими. З іншого — ці зміни супроводжуються різким посиленням контролю за рахунками, новими штрафами для бізнесу та суттєвим розширенням можливостей силових і фіскальних органів.

Саме тому дискусія навколо законопроєкту виходить далеко за межі теми платіжної інтеграції з ЄС. Насправді йдеться про баланс між фінансовою прозорістю, інтересами держави та правом громадян на приватність. І якщо документ буде ухвалений у нинішньому вигляді, банківська таємниця в Україні може залишитися радше формальністю, ніж реальним механізмом захисту даних.