30 березня Верховна Рада України прийняла закон про зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського користування. Документ поки заблокований депутатськими ініціативами, які навряд чи будуть підтримані більшістю, тому після проходження всіх формальностей, законопроект відправиться на підпис до президенту. З самого початку ніким не приховувалося, що запуск ринку землі є ключовою умовою для отримання нової кредитної допомоги від МВФ, Світового банку та інших донорів.
Повномасштабний запуск відбудеться 1 липня 2021 року. До цього часу буде підготовчий етап. Продати зможуть тільки паї громадян і не більше 100 га в одні руки. Державна і комунальна земля продажу не підлягає. На другому етапі реформи – з 1 січня 2024 року – купувати вже зможуть до 10 тис. га і, крім фізичних осіб, власниками землі зможуть стати і юридичні особи.
Зараз, з огляду на кризу, складно сказати. У теорії, запуск ринку землі, безумовно, є драйвером економічного зростання і стимулом для розвитку банківського сектору. Він оживляє кредитні лінії, дає підстави для отримання цільових сільгосп позик, земля в статусі товару стане предметом застави – все це сприяє зростанню не тільки АПК, а й усієї фінансової системи. Але є ряд нюансів. Ніхто не знає реальну ціну землі (є оцінки, що 1 га коштуватиме 2200 доларів). Крім того, успіх реформи буде залежати від дій влади в перехідний період: як будуть захищені права всіх учасників майбутнього ринку і як на це зможе впливати держава. Тобто суть не в самій реформі, а в її реалізації.
Якщо ми виконуємо всі умови, то Україна отримує нову трирічну програму розширеного фінансування від Міжнародного валютного фонду на 8 млрд доларів. Крім того, кредит від МВФ розблокує додаткові позики від ЄС на 500 млн євро і від Світового банку на 1 млрд доларів. Тобто сукупно кредитне плече для України може скласти 9,5-10 млрд доларів.
Глава НБУ Яків Смолій раніше говорив, про те, що кредити будуть спрямовані на два напрямки. Перший – це покриття дефіціту державного бюджету, другий – поповнення золотовалютних резервів. Наскільки все серйозно? Дефіцит бюджету в цьому році, якщо буде зберігатися поточна динаміка, може скласти цілих 10%. І не варто забувати, що частина грошей має піти на обслуговування старих боргів перед кредиторами – до кінця 2020 року Україна повинна заплатити за рахунками ще 900 млн доларів.
Поточний кредит МВФ ніяк не пов’язаний з боротьбою з коронавірусною інфекцією. Є плани по окремій підтримці з боку МВФ саме на боротьбу з епідемією, але це поки лише плани, і максимальна сума, яка в них фігурує, 4,5 млрд доларів. Ці гроші вже зможуть поступити до бюджету і сформувати довгоочікуваний Стабілізаційний фонд. Але, з огляду на тривалі терміни розгляду таких траншей, на той час, якщо нічого не робити самим, бюджетні діри можуть виявитися аж надто жахливими.
Суть документа максимально проста – їм пропонується визнати можливість компенсації колишнім власникам банків, в господарську діяльність і статус яких тим чи іншим чином втручалася держава, тільки в грошовій формі. Іншими словами, заборонити повернення активів старим власникам. Звісно ж, головними зацікавленими і, відповідно, незацікавленими особами прийняття цього документу є учасники процесу по «Приватбанку».
А коли у нас було інакше? Весь дискурс навколо кредитів МВФ в Україні з самого початку нашої співпраці з Фондом, по суті, і є позичанням невеликих сум для швидкого вирішення оперативних завдань. До жодних глобальних фінансових трансформацій (як це було в Польщі в початку 00-х років), на жаль, це відношення не має. Тут просто важливо розуміти, що в нашій поточній ситуації з урахуванням всіх глобальних фінансових проблем – кредити МВФ є практично безальтернативним способом вирішення гострих завдань. Альтернатива тільки одна – дефолт (серед експертів є прихильники і такого сценарію). А для зниження цієї залежності і виходу на новий рівень відносин потрібно тільки одне – створення сильної і самодостатньої економіки, яка може стати результатом тільки системних реформ і чіткого бачення точок зростання.
