В умовах спалаху коронавірусу в Україні 17 березня Верховною Радою був проголосован закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, крім іншого, карантин був прирівняний до форс-мажору . Цей факт уже викликав величезну кількість суперечок в українському бізнес-середовищі і масу взаємовиключних трактувань. Хтось вважає, що отримав повну боргову амністію, але це далеко не так.
Форс-мажор (часто зустрічається аналог «непереборна сила») – юридичне поняття, яке вказує на неможливість виконання договірних зобов’язань з незалежних від особи причин (епідемії, хвороби, стихійного лиха). В українському законодавстві термін закріплений вкрай слабко. Наприклад, Цивільний кодекс України взагалі уникає цього поняття, є згадка лише про «непереборну силу» в ст.263 і ст.617. Судова практика – далеко неоднозначна, в Україні форс-мажор скоріше данина правовій традиції, такий собі must have правових договорів.
Ні, громадяни звільняються тільки від тих зобов’язань, які викликані саме форс-мажорними обставинами. У нашому ж випадку форс-мажор – це не вірус і навіть не його наслідки, а карантин. Відповідно відмовитися можна тільки від тих зобов’язань, які викликані режимом карантину. Тобто ні зростання цін, ні девальвація, ні дефіцит товарів, ні навіть втрата роботи самі по собі не є форс-мажором. Згідно з постановою Кабміну, під це поняття підпадають неможливість поставити / виготовити / виконати що-небудь через карантинні обмеження. Виходить, не можеш платити за рахунками – це не форс-мажор, не вписався в графік доставки товару через обмеження – цілком собі він.
Виходячи з букви закону, так. Якщо вас перевели на дистанційну роботу або відправили у відпустку, з точки зору закону, ніякого форс-мажору для вас не настало, відповідно, всі фінансові зобов’язання, включаючи орендні, для вас зберігаються. Навіть якщо на період карантину ви не користуєтеся майном, це не звільнить вас від обов’язку оплачувати ці послуги.
Такі пункти дійсно є практично у всіх цивільно-правових договорах. Для того, щоб посилатися в судовому порядку на форс-мажор в Україні передбачена вкрай складна процедура, позбавлена однозначної практики. Для спроби відмовитися від зобов’язань вам потрібно повідомити свого контрагента і подати заяву в Торгово-промислову палату (так, такий орган є і саме від нього залежить цє питання). На виході – ви повинні отримати сертифікат (really?), але, як ми розуміємо, для його отримання доведеться пройти всі кола бюрократичного пекла, що вб’є ваш бізнес швидше за коронавірус. Хоча заявлений термін на прийняття рішення ТПП – від 7 до 21 днів. Чи варто в це вплутуватися, вибір за вами.
Ні, в тій же постанові Кабміну, на щастя, передбачили юридичні наслідки форс-мажору, які не вимагають додаткових доказів. До цього відноситься заборона бізнесу на перевірки, податкові відстрочки і звільнення від частини платежів (наприклад, сплати ЄСВ). Плюс є низка заходів, спрямована на підтримку бізнесу і окремих категорій, але це все ж не відносяться до форс-мажору ініціативи.
Вихід один – домовлятися. У наших широтах форс-мажор – це скоріше психологічний привід сісти за стіл переговорів з партнерами і прийти до спільного знаменника. Будь це підрядник, власник квартири, орендованого офісу або ваші клієнти, незалежно від юридичних наслідків форс-мажору, всім доведеться з усіма домовлятися. Поставити оренду на паузу на пару тижнів краще, ніж втратити наймачів на кілька місяців, реструктуризувати борг краще, ніж довести позичальника до банкрутства, почекати два тижні поставок вигідніше, ніж залишитися без товару. Поки все це розуміють, форс-мажор стає приводом для джентельменських домовленостей, укладати які в інтересах усіх.
