На початку 1990-х Вадим Гетьман почав активно займатися політикою. У 1990 він був обраний народним депутатом Верховної ради України від Уманського (№ 425) одномандатного виборчого округу (90,10% голосів виборців у другому турі). Тоді Вадим Гетьман ще був членом КПУ.

На парламентських виборах в березні 1994 Вадим Гетьман вдруге був обраний депутатом Верховної ради, на цей раз як безпартійний від Тальнівського (№ 426) одномандатного виборчого округу (50,97% голосів виборців у першому турі).

У 1996 році захистив кандидатську дисертацію. У 1997 році йому була присуджена премія «Парламентарій 1996 року».

Генерал Олександр Скіпальський згадував, що з Віктором Ющенком його познайомив Вадим Гетьман: “Одного разу у Верховній Раді він завів зі мною розмову про майбутнє України, про необхідність для нашого суспільства такого Президента, який би день і ніч працював на країну, у якого б по- справжньому вболівала за неї душа, вільного від догмату старої номенклатурної системи … Такою людиною Вадим Гетьман бачив Віктора Ющенка “. На думку Скіпальського, найбільш вірогідним мотивом вбивством Гетьмана була його політична і фінансова діяльність, особливо організована їм відверта підтримка Віктора Ющенка.

На парламентських виборах в березні 1998 Вадим Гетьман знову балотувався на пост народного депутата від одномандатного виборчого округу № 198 (колишній Тальнівський). На цей раз він, однак, зазнав поразки, набравши лише 21,85% голосів і відставши від переможця на 3,87%. З цими виборами був пов’язаний наступний скандал: Вадиму Гетьману була присуджена премія «Фінансист 1997 року». Під час вручення йому цієї премії було перервано телемовлення на території Черкаської області, де знаходився його виборчий округ. Головним конкурентом і в підсумку переможцем Вадима Гетьмана був перший заступник міністра інформації України Михайло Онуфрійчук.

22 квітня 1998 Вадим Гетьман був застрелений в ліфті київського будинку, де він проживав. Слід зазначити, що Гетьман не любив охоронців і не користувався їхніми послугами. Підозрюваний у його вбивстві був затриманий лише в 2002. Ним виявився 29-річний на момент вбивства Сергій Кулев, член т. Н. «Банди Кушніра», злочинної донбаської угруповання. Після довгого процесу Луганський апеляційний суд засудив Сергія Кульова в квітні 2003 до довічного ув’язнення і конфіскації його майна. У серпні 2005 Сергій Кулев направив до Верховного Суду України лист з проханням про помилування, але він до цих пір знаходиться в ув’язненні.

11 липня 2005 Вадиму Гетьману було посмертно присвоєно звання Героя України (за видатні особисті заслуги перед Українською державою у створенні національної фінансової системи, становленні та розвитку банківської справи і валютно-фінансового ринку, плідну громадсько-політичну діяльність).

12 липня 2005 року на фасаді будинку № 13 по вулиці Суворова, в якому жив і був убитий Вадим Гетьман, було встановлено меморіальну дошку на його честь.

У 2005 ім’я Вадима Гетьмана було присвоєно Київському національному економічному університету, де він навчався в 1950-і роки.

19 квітня 2006 ім’я Вадима Гетьмана було присвоєно Індустріальній вулиці міста Києва.

Іменем Вадима Гетьмана названий кубок вітрильної регати. У місті Запоріжжі встановлено меморіальну плиту на будинку, в якому він проживав.

Нагороди

Орден Знак Пошани і медалі.
Почесну відзнаку Президента України (1995).
Почесна грамота Президії Верховної Ради України.
Володар премій «Парламентарій 1996 року», «Фінансист 1997 року”.