Тепер тільки вперед: який шлях пройшла банківська система за 30 років незалежності України

30 років тому про діджіталізацію та мобільний банкінг в Україні не було жодного поняття. А ось чітке усвідомлення того, що країні потрібна власна валюта і стабільна банківська система, дуже  зміцнилося в головах українців. Але з чого почати і як продовжити, коли звичний устрій життя руйнувався на очах? І тут саме час згадати слова Реріха про те, що кожен кінець є лише початок чогось, ще більш величного і прекрасного.

До 30-річчя Дня Незалежності України Banker.ua розповідає про ключові етапи становлення банківської системи країни і найважливіші події, які сформували сучасну фінансову культуру українців.

1991 – 1993 роки. Нацвалюта, інфляція і перші банки

У травні 1991 року Верховна Рада УРСР голосує за введення національної української валюти. Після нетривалої дискусії її вирішено назвати «гривня», оскільки саме це слово згадувалося в «Повісті временних літ» як платіжний кошти. Автором першої гривні став заслужений художник України Василь Лопата, який залучив у співавтори Бориса Максимова. Вже у вересні затверджуються номінали банкнот в 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 і 200 гривень. Але з часом номінали привели до західних стандартів: замість 3 гривень ввели 2, а замість 25 гривень – 20. І тоді, коли ще існував Радянський Союз, в Україні вже приймають постанову «Про створення потужностей із виготовлення національної валюти та цінних паперів», чим займався Нацбанк.

Але сталося так, що тодішній голова НБУ Володимир Матвієнко так і не встиг поставити свій підпис на необхідних документах до розвалу Союзу, через що замість гривні 10 січня 1992 року довелося вводити тимчасову грошову одиницю – купони багаторазового використання «карбованці».

За тиждень до цього у країні почалася гіперінфляція, оскільки сп’яніла незалежністю українська влада різко відпустила ціни, ввівши вільне ціноутворення. І за рік ціни зросли у 21 раз! Ну а карбованці допомогли трохи пом’якшити такий інфляційний удар.

Що стосується банків, то у вересні 1991 року Нацбанк починає реєстрацію перших комерційних банків України. Першим став Укрсоцбанк, за ним пішли Фінексбанк, ВіЕс Банк, Банк Львів, Оксі Банк, Індустріалбанк, Полтава-Банк, ТАСКОМБАНК, Неосбанк (зараз – АЛЬТБАНК), Ідея Банк. Трохи пізніше в 1991 році отримали реєстрацію Укрсиббанк і Ощадбанк, у 1992 році – ПриватБанк, і Райффайзен Банк – у 1993 році. Деякі з них одразу стали монополістами на ринку банківських послуг, їх допустили до дешевих кредитних ресурсів НБУ, що приносило великі прибутки. І що дивно, всі ці фінустанови функціонують в Україні і зараз.

Паралельно з цим у 1992 році Україна стає повноправним членом МВФ.

1994-1997 роки. Позики МВФ і введення гривні

Співпраця з МВФ продовжується за програмою системної трансформаційної позики. Україні видають майже $700 млн на підтримку платіжного балансу країни. Згодом співпраця стає системною, а позики досягають мільярдів доларів.

Інфляційні процеси в країні припиняються, а НБУ активізує свою діяльність щодо регулювання діяльності комерційних банків.

Знижується також рівень банківського менеджменту, що призводить до банківської кризи та банкрутства деяких банків. У 1994 році банкрутами стали 12 фінустанов, ще 20 – у 1995 році, і 45 – у 1996 році. Плюс іще 60 банків опинилися в стані прихованого банкрутства. Настав період стагнації національної банківської системи: у банків скорочуються активи, відбувається значне розходження в концентрації банківського капіталу, більше 30% зареєстрованих банків не мають потрібного сплаченого статутного фонду.

До речі, роботи над створенням стійкої валюти при цьому тривали роками. Гривневі купюри друкували в Канаді і Великобританії. І коли остаточно настав час і було вирішено вводити гривню, гроші вже привезли на двох суднах до Києва.

Зробити цей крок допомогла інфляція, яка трохи стихає (40% замість 900%), щоправда, 1 гривня тоді дорівнювала 100 тисячам купонів.

Після введення гривні і слабкої «стабілізації» в країні активніше починають реєструвати іноземні банки.

1998-1999 роки. Дефолт і лояльність малого бізнесу

У серпні 1998 року Україна опинилася на межі дефолту. Гривня впала з 1,8 грн/$ до 4 грн/$. Але завдяки добровільно-примусовій реструктуризації портфеля облігацій держпозики повного дефолту все ж вдалося уникнути.

Того ж року у країні вводиться єдиний податок, щоб поліпшити ставлення малого бізнесу (а на той момент туди масово йшли безробітні українці) до президента Кучми. При річному обороті до 0,5 млн грн підприємці могли сплачувати 20-200 грн на місяць. Це було відчутним зниженням податкової суми і дуже спрощувало адміністрування податків.

І хоч малий бізнес отримав стимул для розвитку, але все-таки в 1999 рік країна увійшла з досить ослабленою через кризу економікою, і це напередодні президентських виборів. Проте жорстка фіскальна програма і зважена фінансова політика уряду дали результати.

Фінансова ситуація починає стабілізуватися, створюючи основу для економічного зростання.

2000-2008 роки. Економічне зростання

В Україні приймаються такі закони: «Про банки і банківську діяльність» (2000 рік), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (2001 рік), «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(2003 рік) тощо. Банківська система країни починає функціонувати набагато ефективніше. Нова мета – зробити банки стабільним фінінститутом, який стане лідером ринку фінансових послуг. До речі, в березні 2001 року в Україні запускають інтернет-банкінг Приват24.

У цей період поліпшуються макроекономічні показники, економічне зростання набирає темпи, поліпшуються позиції України на світовій арені. Розвиваються монетарні інструменти регулювання грошово-кредитного ринку, зростає рівень концентрації банківського капіталу та цінова стабільність. У банківську систему України заходять іноземні інвестори. НБУ стає активним «наглядачем» на ринку. І все б добре, але у світі наступає криза.

2008—2009 роки. Криза в Україні та світі

Економічна криза в Україні прийшла слідом за світовою фінансовою кризою. Складність її полягала в нарощуванні зовнішнього боргу, політичній кризі, а також кризі споживчого кредитування. У 2009 році економіка України різко просіла через перепрофілювання потоків капіталу.

2010 рік. Період відновлення

4 українських банки вводять тимчасову адміністрацію, 18 банків ліквідуються. Ще 3 банки провели рекапіталізацію, щоб підтримати стабільність банківської системи.

На 1 січня 2010 року непрацюючі кредити в банках перевищили 105 млрд грн.

Для відновлення наслідків кризи НБУ робить серйозні кроки: реструктуризується банківська система, зростає капіталізація банків за участю держави, відновлюється фінансування і кредитування.

2011-2015 роки. Облікова ставка НБУ і валютні стрибки

У 2011 році Україна стає світовим лідером за кількістю податків і зборів – бізнес виплачує 135 різних податків.

Пізніше у країну приходять хвилюючі події 2013 року (Революція Гідності), але це не заважає українському бізнесу бути ефективним, запускаючи нові процесингові компанії з приймання та обробки платежів, фінансові організації.

НБУ в 2014-2015 роках проводить свій знаменитий «банкопад» – виводить із ринку 54 банки менш ніж за 7 місяців (180 банків у січні 2014 року проти 126 в липні). Причиною такої жорсткої чистки став тиск МВФ.

У лютому 2015 року Нацбанк визнає неплатоспроможним банк «Надра». А наступного дня підвищує облікову ставку з 14% до 19,5%. Це змушує курс злетіти до рекордного в історії країни рівня 40 грн/$, щоправда ненадовго.

Слідом за «Надрою» неплатоспроможним визнається п’ятий за розміром банк країни – Дельта Банк. Ставка рефінансування НБУ зростає до 30%.

2016-2018 роки. Націоналізація ПриватБанку і запуск monobank

2016 рік приходить разом із результатами стрес-тесту ПриватБанку – в його капіталі виявляється «діра» в 113 млрд грн (а до кінця року це вже було 148 млрд грн). Тодішніх власників ставлять перед вибором – або банк докапіталізують, або націоналізують.

До слова, «Приват» був найбільшим українським приватним банком. На нього припадала п’ята частина активів всієї банківської системи України, більше 50% виданих карт і понад 60% банкоматів по країні.

У листопаді починається обговорення передачі ПриватБанку в держвласність, а вже у грудні 2016 року його націоналізують всього за 1 гривню.

На початку 2017 року колишня команда ПриватБанку створює Fintech Band і починає роботу над унікальним для того часу продуктом – monobank, банком без відділень. Із цього моменту в Україну приходить поняття необанкінга. mono стане потужним драйвером для запуску подібних проектів у країні, проте поки залишається найбільшим, маючи 4 млн клієнтів.

2019-2020 роки. Рекордні показники і  розквіт епохи необанків

У 2019 році гривня лідирує у світі за темпами зростання, зміцнившись на 19% щодо долара, ЗВР збільшуються на 22%, досягаючи максимуму з 2008 року, а прибуток банків за рік склав майже 60 млрд грн. Такого результату банківська система ще не бачила.

У лютому 2020 року стартує програма доступного кредитування МСБ «5-7-9%». Підприємці можуть брати в банках кредити під 0-9% річних, а різницю між пільговою і ринковою відсотковою ставкою держава бере на себе. До програми приєдналися 33 банки. І в цей момент неспішно приходить коронавірус.

Після тривалих локдаунів 12 червня НБУ вирішує знизити облікову ставку з 13,5% до історичного мінімуму в 6%. А вже наступного місяця «приймає під своє крило» майже 2 тис. небанківських фінустанов у результаті так званого «спліта».

Крім того, НБУ надає можливість віддаленої ідентифікації клієнтів фінустанов, зокрема, через BankID або додаток «Дія».

2021 рік. Час іпотеки

З 1 березня в Україні діє ще одна програма пільгового кредитування «Доступна іпотека 7%», функціонуючи за схемою «5-7-9%».

У кінці липня НБУ знову підвищив облікову ставку до 8%.

А банки продовжують отримувати рекордний прибуток – понад 30 млрд грн за підсумками першого кварталу.

Попереду ще 4 місяці до кінця року, і хочеться вірити, що нові позитивні рекорди банківської системи і всієї фінансової системи України неминучі.