Агроекспорт і переробка: нові виклики та можливості для України

У 2025 році аграрний сектор залишається ключовим рушієм економіки України, формуючи значну частку валютних надходжень і забезпечуючи країну стабільними джерелами експортного доходу. Проте виклики війни, руйнування логістичної інфраструктури та глобальні коливання цін дедалі більше підштовхують державу та бізнес до розвитку внутрішньої переробки сировини. Це відкриває нові можливості для формування доданої вартості та зменшення залежності від експорту сирого зерна й олійних культур, banker.ua розбирався, що це означає та як це вплине на економіку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Обсяги експорту та зміни ринків у 2025 році

Україна й далі залишається одним із провідних постачальників зерна і олійних культур у світі — за офіційними оцінками та аналітикою 2025 року країна експортувала десятки мільйонів тонн кукурудзи, пшениці та ячменю, а також значні обсяги соняшникової олії, які забезпечують критичні поставки для ринків ЄС, Північної Африки, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Зокрема, за даними звітів USDA / FAS, у маркетинговому році 2024/25 експорт кукурудзи оцінювався приблизно на рівні ~22 млн тонн (оперативні дані за жовтень–червень дають близько 19,1 млн тонн відвантажень у цей період), що демонструє, що попри труднощі логістики Україна зберігає значні обсяги торгівлі.

Водночас 2025 рік приніс помітні коливання: погіршення врожайності в окремих регіонах та проблема доступу до портової інфраструктури внаслідок бойових дій призвели до зниження виробництва та експорту за низкою позицій. Міністр аграрної політики у червні 2025 повідомляв про можливе скорочення врожаю зернових близько на 10% у порівнянні з 2024 роком, що вже вплинуло на темпи відвантажень у першій половині сезону. Аналітики також повідомляли про зниження експорту соняшникової олії у 2024/25 році приблизно на чверть порівняно з попереднім сезоном — через менший збір насіння та логістичні обмеження.

Попит на українську продукцію залишається високим, але географія збуту зміщується — через тимчасові обмеження на доступ до європейських ринків і нові квоти/мита, частина обсягів переорієнтовується на Північну Африку, Близький Схід та Азію. Водночас ЄС і Україна у 2025 році погодили попередню угоду щодо торговельних умов для агропродуктів, що має збалансувати доступ українських товарів до ринку ЄС та захистити внутрішні європейські сектори; це створює нову нормативну реальність для експортерів у найближчі роки.

Логістика в умовах війни

До середини 2025 року морські порти України відновили значну частину вантажообігу, незважаючи на постійні атаки. За даними, між січнем і червнем 2025 року морські порти обробили понад 40 млн тонн вантажів, серед яких зерно — приблизно 20,3 млн тонн. Хоча це трохи менше, ніж у довоєнному періоді, роботи відбуваються стабільно навіть у складних умовах.

З початку 2025 року через морський коридор було експортовано понад 25 млн тонн вантажів, з яких понад 15 млн тонн — зерно. З моменту запуску цього маршруту загалом пройшло понад 120 млн тонн вантажів, включно з 76 млн тонн агропродукції. Це доводить критичну важливість саме морської логістики для агросектору.

Роль Solidarity Lanes (Євро-Українських солідарних коридорів) залишається значущою. Станом на травень 2025 року через них здійснюється близько 20 % експорту зерна, олійних культур та супутніх продуктів — решту забезпечують морські порти (80 %). Ці альтернативні маршрути залізницею, річками та автошляхами особливо важливі, коли території чи порти закриті або під ризиком атак.

Жахлива реальність — атаки на логістику війни — тривають: у березні 2025 року в результаті ракетного удару було пожкоджено судно, завантажене зерном у порту Одеси, внаслідок чого загинуло четверо людей. Урядовці підкреслюють, що такі удари не лише спричиняють людські втрати, а й суттєво підвищують ризики та витрати для експортерів.

Потенціал внутрішньої переробки

У 2025 році виглядає значно більшим, ніж використовують сьогодні: після кількох років воєнних шоків і розривів у торгівлі уряд і галузь офіційно поставили завдання рухатися від експорту сирої сировини до експорту продуктів з вищою доданою вартістю. За оцінками аналітиків Київської школи економіки та профільних оглядів, харчова промисловість — від олійнопереробки до виробництва борошна й комбікормів — має ресурс для нарощування переробних обсягів, якщо будуть доступні інвестиції в модернізацію та сертифікацію для виходу на ринки ЄС.

Загалом ситуація отримала додатковий імпульс: закінчення преференційного режиму торгівлі з ЄС змусило уряд активніше просувати політику стимулів для переробки, аби компенсувати можливі втрати від квот і мит. Міністерство агрополітики і бізнес обговорюють заходи, які обмежуватимуть експорт сирих олійних культур і одночасно стимулюватимуть внутрішню переробку, — вже наразі деякі заводи працюють нижче потужності (за оцінками, заводи з переробки олійних були завантажені близько на 65%), тож є простір для нарощування обсягів при відповідному фінансуванні.

Головні перешкоди залишаються технічними та фінансовими: вразливість енергосистеми через атаки на інфраструктуру, нестача довгострокових кредитів для малого й середнього бізнесу, а також потреба у впровадженні стандартів HACCP та експортної упаковки. Міжнародні установи (World Bank, OECD, UNIDO) у своїх 2025-річних матеріалах підкреслюють, що «зелена» модернізація, кредитні лінії й технічна допомога для сертифікації можуть значно підвищити конкурентоспроможність української переробки на зовнішніх ринках.

За прогнозами USDA і галузевих оглядів, у 2025/26 маркетинговому році частина олійного врожаю вже спрямовується на внутрішній «круш» (переробку) — це дає змогу отримувати більше шроту й фасованої олії для експорту з вищою маржею. Якщо державна політика підкріпиться фінансовими програмами та стабілізацією енергопостачання, сектор харчової переробки може стати одним із головних драйверів відновлення експорту з доданою вартістю.

Головні перешкоди для розвитку

У 2025 році одним із центральних викликів для агропереробної галузі залишається доступ до фінансування. Дрібні та середні підприємства (МСБ), особливо в переробці, часто не мають ресурсів для модернізації або впровадження нових стандартів. Водночас у червні було оголошено, що аграрний сектор отримає понад 10,9 млрд гривень держпідтримки — значна частина від міжнародних організацій. При цьому лише близько 1,36 млрд гривень призначено на гранти для переробних підприємств. Така підтримка є, але часто недостатньою для масштабних технологічних оновлень.

Сертифікація продукції за міжнародними стандартами — ще один бар’єр. Наприклад, липневе рішення парламенту щодо введення 10 % експортного мита на ріпак та сою мало стимулювати внутрішню переробку, але через нестачу чітких процедур підтвердження походження продукції експорт був значно обмежений. Товари, що змішані від виробників і трейдерів, блокуються, кораблі застрягають в портах — і це створює нові бюрократичні перешкоди розвитку.

Енергетична нестабільність залишається системною проблемою. У 2025-му Україна потерпає від чергових масштабних ракетних і дронових атак на електро- та газову інфраструктуру. Наприклад, у серпні російські удари вивели з ладу енергосистему у шести регіонах, позбавивши понад 100 000 людей світла, а підготовка до зими пояснює вражаючий рівень небезпеки. Більше того, електростанції в деяких періодах працювали з потужністю менш ніж 10 ГВт, тоді як довоєнна норма становила 37 ГВт. Відновлення енергетики вимагало мільярдів доларів інвестицій — лише частка з яких поки що профінансована.