Продовжуючи користуватися цим сайтом або натиснувши "Приймаю", Ви даєте згоду на обробку файлів cookie і приймаєте умови Політики конфіденційності.
Художній фільм «Гра на пониження», присвячений фінансовій кризі 2008 року, заснований на реальних подіях і за весь хронометраж намагається нікуди від них не відступати. Картина була висунута на «Оскар» у п’яти номінаціях, включаючи «Найкращий фільм», і це не дивно, адже у стрічці знялися справжні зірки: Крістіан Бейл, Бред Пітт, Стів Керелл та Райан Гослінг.
Якщо є сумніви, що кіно на таку нудну тему може бути цікавим, то повірте, творці зробили все можливе, аби фільм вийшов легким, захоплюючим і зрозумілим будьякому глядачеві.
У чому ідея фільму?
У 2005 році ексцентричний менеджер хедж-фонду Майкл Б’юррі придивляється до американського ринку нерухомості і виявляє, що той перебуває на межі небувалого краху. Оскільки ніхто більше цього не помічає, Б’юррі усвідомлює, що це шанс заробити колосальні гроші. Тому він вкладає майже всі кошти свого фонду в облігації, які будуть оплачені в разі ринкового краху. Новина про цей фінансовий хід облітає Нью-Йорк, і в той час, як більшість учасників ринку крутять пальцями біля скроні, кілька бізнесменів вирішують провести власні розслідування і з’ясувати, чому «безумець» вкладає гроші у завчасний програш, і чи не варто їм теж зіграти на пониження.
Глобальна криза 2007-2008 років відкрила всі потаємні двері та закликала банкірів до пояснень, що тоді сталося в американській і світовій економіці. Оскільки ця криза була тісно пов’язаною з використанням складних фінансових інструментів, її суть неможливо було розтлумачити кількома фразами, хоча інтернет та ЗМІ по повній випускали матеріали, в яких намагалися пояснити людям головоломні абревіатури на зразок CDO. У когось це виходило краще, у когось — гірше, але на той час, коли основна хвиля кризи спала, всі, хто хотів розібратися в тому, що трапилося, це зробили. Особливо, якщо вони володіли англійською мовою.
Так що все-таки сталося? Відповіді саме на це питання і присвячений фільм. Автори підійшли до цього завдання з гумором і креативом, за які хочеться аплодувати. Цікава «фішка»: аби пояснити якийсь складний термін, фільм просто періодично переривають посеред розповіді і показують нам або оголену Марго Роббі у ванній із келихом шампанського, або відомого шеф-повара Ентоні Бурдена, або співачку Селену Гомес. Кожен із них ламає четверту стіну та звертається до глядача напряму, пояснюючи на пальцях фінансові терміни і практики. І це реально працює. Навіть звичайна людина починає у загальних рисах розуміти механізми фінансового ринку.
Про суть проблеми
Певний час увесь Волл-стріт вірив у непорушність іпотечного ринку, тому що це стабільний дохід, адже люди завжди намагаються сплачувати іпотеку в першу чергу, інакше втратять житло. Так і було, поки банки у спробах збільшити прибуток не почали видавати кредити на купівлю нерухомості всім бажаючим, серед яких безліч клієнтів підвищеного ризику — без поручителів, довідок про доходи та перевірки кредитної історії.
Зазвичай такі кредити позначалися як неблагонадійні. Але оскільки банки продавали пакети цих боргів, полюбляючи легкі і швидкі гроші, вони змушували компанії, які присвоюють рейтинг благонадійності кредитам, ставити їм високий рейтинг. Щось на кшталт: «Дивись, проблем не буде, ось ці точно платять вчасно». А насправді склалося так, що серед клієнтів були одні бідняки, аферисти й алкоголіки, які запросто можуть нічого не виплачувати до скону віків.
До цього додалися шулерські «мутки» з пакетами чужих боргів, але суть одна: боргами, які люди не зможуть виплатити, оперували як справжніми грошима, яких насправді не існувало у природі.
Можна сказати, що система стояла на фундаменті з цвяхів і палиць, але була впевнена, що під нею, як і раніше, бетон і цемент. А потім «будівля» покосилася і рухнула: платежі за кредитами від неплатоспроможних клієнтів так і не надійшли, утворивши гігантський недобір.
По суті, головні герої фільму «Гра на пониження» зробили ставку на те, що ринок нерухомості буквально впаде. Оформили документи, поставили на це мільйони доларів. А оскільки ніхто не міг повірити, що історично непорушний сектор іпотечного кредитування впаде, над ними сміялися і з радістю брали гроші під шалену ставку.
Як команда підійшла до реалізації ідеї
По-перше, важливо розповісти про режисера стрічки, яким став Адам МакКей. Цікаво те, що він відомий як творець комедій на кшталт його знаменитого «Телеведучого». Тому багато хто був здивований, побачивши, що він взявся за такий складний і начебто зовсім не смішний матеріал, із яким у підсумку повністю впорався.
Дехто наполегливо називає фільм комедією, і зрозуміло, чому — він дійсно намагається зберігати бадьорість, динамічність і легкість подачі, але ніяких вимучених жартів і відверто комедійних сцен тут немає. Формат комедії стоїть ближче до фарсу, коли згадуєш про реальні події та починаєш посміхатися від того, наскільки люди наївні.
Кастинг до стрічки пройшов дуже швидко — всього за три тижні всі запрошені актори підтвердили свою участь. У картині задіяні чотири лауреати премії «Оскар» (Бейл, Пітт, Томей, Лео) і два номінанти (Гослінг і Керелл). Зйомки розпочалися 18 березня 2015 року та пройшли приблизно за 50 днів, здебільшого в Новому Орлеані. Окремі епізоди відзняли в Нью-Йорку і Лас-Вегасі. Інтер’єр офісу Lehman Brothers був відтворений у вестибюлі будівлі Управління фінансових послуг штату Нью-Йорк.
Оператор Баррі Екройд хотів зняти фільм «не дуже гарно і не дуже химерно», дотримуючись заданого режисером документального підходу і тону чорної комедії.
При цьому МакКей, помітивши, що весь його акторський ансамбль занадто добре виглядає, заявив, що в цьому фільмі вони не будуть кінозірками. Режисер доклав максимальних зусиль саме до образу Майкла Б’юррі. Це єдиний персонаж, який зберіг ім’я свого реального прообразу, і за сюжетом він знаходиться у власному світі, не спілкуючись з іншими героями. Над образом режисер разом із Крістіаном Бейлом працювали майже 10 днів. Справжній Майкл Б’юррі, який консультував творців фільму, надіслав Бейлу свій одяг, щоб той виглядав автентично у кадрі.
На вимогу режисера, актор Стів Керелл набрав близько 20 фунтів ваги (8 кг). Райан Гослінг вставив темні контактні лінзи і «зіпсував» зачіску. Стилістам також довелося попрацювати над зачіскою Бреда Пітта, образ якого доповнили бородою.
Фінансовим консультантом картини став журналіст Адам Девідсон. Режисер побоювався, що фільм буде занадто складним для розуміння пересічних глядачів, тому домовився з кіностудією про більшу кількість тестових переглядів фокус-групами, ніж це буває зазвичай. Всього їх було проведено шість. Перший варіант режисерського монтажу був тривалістю 150 хвилин. Після роботи з фокус-групами хронометраж скоротили до 130 хвилин.
Бюджет та нагороди
Прем’єра фільму та обмежений перегляд відбулися в рамках кінофестивалю AFI Fest 22 вересня 2015 року. У широкий прокат картина вийшла 11 грудня. Загальні світові касові збори склали $133,4 млн при бюджеті у $28 млн.
Фільм отримав «Оскар» та премію BAFTA за найкращий адаптований сценарій, крім того, був ще у чотирьох номінаціях «Оскару», «Золотого Глобусу» і Британської кіноакадемії, у тому числі за найкращий фільм.
Фінансовий післясмак
Звичайно, фільм про фінансові махінації залишається фільмом про фінансові махінації. Тут немає екшену і любовних ліній, немає драйву і божевілля «Вовка з Волл-стріт», драматизму «Волл-стріт: гроші не сплять» тощо. Але все, що можна було полегшити, розжувати і подати динамічно, саме так і зробили. За це перед творцями хочеться зняти капелюха. Після фільму залишається розуміння суті кризи і ніби задоволення від того, що такий важливий момент нещодавньої історії прояснився.