Блокчейн в Україні: від фінансового сектору до державного управління

Україна вже кілька років посідає помітне місце в глобальній крипто- та веб3-екосистемі: від активного волонтерського збору донатів у криптовалюті під час повномасштабної війни — до підготовки законодавства, узгодженого з європейським регламентом MiCA. Паралельно Нацбанк веде роботу над потенційною е-гривнею, а держава тестує регуляторні «пісочниці» для інноваційних фінтех-та блокчейн-проєктів. Banker.ua розбирався, що це означає та як воно вплине на економіку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Регуляторний ландшафт: курс на MiCA

Після ухвалення у Європейському Союзі регламенту MiCA, який набирає чинності наприкінці 2024 року, Україна послідовно орієнтується на інтеграцію своїх правил із цією рамкою. Це стратегічний вибір: оскільки Україна прагне повноправного членства в ЄС, гармонізація законодавства у сфері цифрових активів не лише відкриває доступ до європейського ринку, а й формує довіру інвесторів та міжнародних партнерів.

MiCA встановлює чіткі правила для різних сегментів крипторинку — від бірж і кастодіанів до емітентів стейблкоїнів і постачальників гаманців. Для України це означає, що ключові компанії зобов’язані будуть проходити ліцензування, доводити фінансову стійкість, дотримуватися стандартів боротьби з відмиванням грошей і забезпечувати повний захист споживачів. Окремо наголошується на прозорості емітентів: наприклад, компанії, які випускають токени, мають публікувати докладні «white paper» за форматом, визначеним MiCA, і нести юридичну відповідальність за достовірність цієї інформації.

Важливою частиною є й регулювання стейблкоїнів. ЄС вимагає, щоб такі активи мали надійне резервне забезпечення й чіткі механізми викупу, аби уникати ризиків для фінансової стабільності. В українському контексті це може стати основою для появи нових фінансових інструментів, включно з потенційними сценаріями використання е-гривні у взаємодії зі стейблкоїнами або токенізованими активами.

У 2025 році в інформаційному полі почали з’являтися повідомлення про підготовку оновленого законопроєкту щодо легалізації обігу цифрових активів в Україні. За даними медіа, документ передбачає створення нового податкового режиму для операцій із криптоактивами, визначає правила для компаній-операторів і встановлює рамку для інтеграції з європейським ринком. Однак станом на середину 2025 року мова йде саме про підготовку та обговорення, а не про остаточне ухвалення. Це означає, що бізнесу та інвесторам слід уважно стежити за офіційними текстами, оскільки реальні параметри почнуть діяти лише після голосування у Верховній Раді та підписання закону.

Фактично Україна перебуває на етапі переходу: із «сірої зони», де правила існують лише фрагментарно, у напрямку повноцінного ринку з європейськими стандартами. Для стартапів це шанс одразу будувати свої продукти під вимоги ЄС, а для великих фінансових гравців — індикатор того, що український ринок поступово наближається до правил спільного європейського простору.

Податки: як можуть змінитися правила

Сьогодні в Україні немає спеціальної податкової глави, присвяченої криптовалютам. Профільний закон про віртуальні активи ухвалений ще у 2021 році, проте він не діє повною мірою, оскільки вимагає внесення змін до Податкового кодексу. Цю роль має виконати законопроєкт №10225-д, підготовлений парламентським комітетом з питань фінансів і вже винесений на розгляд Верховної Ради. У серпні 2025 року він перебуває у статусі рекомендованого до прийняття за основу з доопрацюванням, тобто остаточний вигляд норм ще може зазнати змін. Саме тому бізнесу та інвесторам важливо орієнтуватися на офіційний текст законопроєкту та його перехідні положення, а не лише на попередні медійні огляди чи експертні коментарі.

Поточна редакція 10225-д пропонує чітко визначити порядок оподаткування доходів від операцій із віртуальними активами як для фізичних, так і для юридичних осіб. Для громадян передбачено оподаткування фінансового результату за загальними правилами — податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Водночас у проекті закладені певні перехідні пільги: звільнення від оподаткування дрібних сум у межах мінімальної зарплати на рік, а також неоподатковувані операції у випадку «крипто-крипто» обмінів без виходу у фіат. Для бізнесу прибутки від операцій із цифровими активами пропонують включати до загальної бази податку на прибуток, а для компаній, що надають послуги у сфері зберігання чи обміну активів, додатково вводяться вимоги до ліцензування, KYC/AML-процедур та звітності.

Паралельно Україна синхронізує свою політику з європейськими рамками. Регламент MiCA у ЄС починає діяти наприкінці 2024 року і встановлює єдині правила для емітентів токенів та криптопосередників. Україна прагне гармонізувати своє законодавство з цими стандартами, щоб полегшити інтеграцію в єдиний ринок. Окремо варто враховувати й нові вимоги до податкової звітності: директива DAC8 у ЄС зобов’язує провайдерів послуг із криптоактивами почати збирати дані про клієнтів із 2026 року, а перші звіти подавати до податкових органів у 2027 році. Це означає, що українським компаніям, які мають клієнтів у ЄС, доведеться завчасно готувати процедури KYC і внутрішнього обліку, аби відповідати новим міжнародним стандартам.

Таким чином, до ухвалення 10225-д діє загальна податкова рамка, без окремих правил для криптовалют. Проте вже найближчими роками очікується повноцінний перехід до європейського підходу, що передбачає прозоре ліцензування, AML-контроль та податкову звітність. Для учасників ринку це означає необхідність уже зараз впроваджувати системи обліку й документування операцій, щоб уникнути проблем після набуття законом чинності.

Е-гривня: CBDC від Національного банку

Національний банк України кілька років працює над концепцією цифрової валюти центрального банку, відомої як е-гривня. Регулятор визначає її як електронну форму національних грошей, яка у разі впровадження матиме статус законного платіжного засобу і функціонуватиме виключно у безготівковій формі. Важливо, що йдеться не про заміну готівки чи безготівкових коштів, а про доповнення до них.

Перші експерименти з е-гривнею НБУ провів ще у 2018 році, випустивши обмежену кількість токенів для оцінки технічних можливостей та юридичних ризиків. У наступні роки концепція розвивалася: банк аналізував різні архітектурні підходи, від токенізованої роздрібної моделі для повсякденних платежів до оптової, призначеної для міжбанківських розрахунків та операцій з токенізованими активами.

Сценарії використання е-гривні охоплюють кілька напрямів: роздрібні платежі, де цифрова гривня може забезпечити швидкі та дешеві перекази між громадянами та бізнесом. Інший напрямок — державні виплати, які завдяки програмованості можуть бути таргетованими й прозорими: наприклад, соціальна допомога чи цільові ваучери, що витрачаються лише на визначені категорії товарів. Не менш важливою виглядає ідея використання е-гривні в інноваційних фінансових продуктах, які потребують автоматизованих платежів або взаємодії з блокчейн-платформами.

Попри очевидні переваги, НБУ наголошує на необхідності враховувати ризики. Серед ключових питань — баланс між конфіденційністю користувачів і виконанням вимог фінансового моніторингу, а також запобігання загрозам фінансовій стабільності у випадку масового переходу громадян до зберігання коштів у центральному банку. Тому регулятор передбачає поетапний підхід: спочатку тестування і пілоти, потім — обмежений запуск, і лише після цього — масштабування.

Фінансовий сектор і ринок: від бірж до платіжних сценаріїв

Український фінансовий ринок поступово готується до роботи за новими правилами, які мають бути гармонізовані з європейським регламентом MiCA. Це особливо важливо для криптобірж, кастодіальних сервісів і платіжних провайдерів, адже саме вони першими відчувають потребу у зрозумілих і прозорих механізмах ліцензування. Сьогодні такі компанії часто працюють у «сірій зоні»: вони можуть надавати послуги українським клієнтам, але не мають чітко прописаних правил взаємодії з державою. Новий режим створює рамку, де кожен постачальник послуг з віртуальними активами має отримати ліцензію, дотримуватися стандартів KYC/AML, розкривати фінансову інформацію й відповідати перед регулятором у випадку порушень.

Для клієнтів це означає вищий рівень захисту — як у частині безпеки збереження активів, так і в аспекті правового захисту при спорах. Для самих компаній — можливість легально інтегруватися в європейський ринок і пропонувати свої сервіси не лише в Україні, а й у межах ЄС. Банки та фінтехи, у свою чергу, отримують шанс будувати «гібридні» продукти на стику криптовалют і традиційних грошей: мультивалютні гаманці, сервіси миттєвого обміну, інструменти токенізації реальних активів, а в перспективі — інтегровані рішення з використанням е-гривні. Важливу роль можуть відігравати й «програмовані платежі» — сценарії, коли цифрові гроші автоматично виконують умови контрактів або цільових виплат. Для українського фінансового сектору це відкриває шлях до зовсім нових бізнес-моделей, які сьогодні лише зароджуються у світі.

Війна і криптодонати: як блокчейн допоміг у кризі

Повномасштабна війна стала потужним каталізатором для використання криптовалют в Україні. Уже в перші тижні вторгнення вони перетворилися на один із ключових каналів міжнародних пожертв. Причина проста: традиційні банківські перекази часто потребували часу та мали обмеження, тоді як криптотранзакції дозволяли миттєво збирати й витрачати кошти у будь-якій точці світу. За перші місяці було зібрано близько 100 мільйонів доларів у криптоактивах, які спрямували на закупівлю амуніції, дронів, медичних засобів та іншого обладнання. Міністр цифрової трансформації неодноразово наголошував, що саме завдяки криптовалютам вдалося профінансувати деякі з найнеобхідніших закупівель у критичні моменти.

У подальшому криптодонати стали не лише інструментом оперативної підтримки, а й майданчиком для експериментів із прозорістю фінансів. У 2024–2025 роках аналітичні центри та громадські організації почали впроваджувати веб3-інструменти, які дозволяють у режимі реального часу відстежувати рух коштів: від моменту надходження на адресу до конкретних витрат. Це створює новий рівень довіри — як серед українських громадян, так і серед міжнародних донорів. Блокчейн тут виступає не лише технічною інфраструктурою, а й соціальним інструментом, який підвищує підзвітність та мінімізує ризики зловживань. У майбутньому цей досвід може бути масштабований і для фінансування проєктів відбудови країни.

Держуправління: де доречний блокчейн, а де — ні

Україна має репутацію одного з лідерів у сфері цифровізації державних послуг, однак це не означає, що всі успішні державні рішення базуються на блокчейні. Хорошим прикладом є система електронних аукціонів Prozorro.Sale. Вона часто сприймається як «блокчейн-кейс», проте насправді працює як централізована платформа, де дані зберігаються у відкритому доступі, а контроль забезпечується за рахунок конкуренції між приватними майданчиками та публічної прозорості. Іншими словами, прозорість і довіра можуть бути досягнуті навіть без розподіленого реєстру — достатньо правильної архітектури та відкритих даних.

Це важливий урок: блокчейн не є універсальною відповіддю на всі запити держави. У деяких випадках він дійсно доречний — наприклад, для створення незмінних реєстрів, для захисту прав на майно чи інтелектуальну власність, або для токенізації фінансових інструментів у держсекторі. В інших — ефективніше працюють централізовані, але прозорі рішення.

Водночас уряд активно підтримує експерименти. У 2024 році Міністерство цифрової трансформації разом з Українським фондом стартапів запустили регуляторну «пісочницю» для AI- та блокчейн-компаній. Це спеціальний режим, у межах якого стартапи можуть тестувати свої продукти в контрольованих умовах, отримувати консультації щодо дотримання законодавства та готуватися до масштабування на внутрішньому й міжнародному ринку. Такий підхід дозволяє державі накопичувати досвід регулювання інновацій, а бізнесу — перевіряти свої ідеї без ризику одразу зіткнутися з жорсткими штрафами чи заборонами.