Де беруть і куди витрачають: фінансова політика України

У 2024–2025 роках фінансова політика України залишається одним із ключових інструментів забезпечення макроекономічної стабільності та стійкості держави. В умовах війни уряд стикається з подвійним викликом: необхідністю покривати рекордні видатки на оборону та водночас підтримувати соціальні програми й відновлення економіки. Banker.ua зібрав основні дані та проаналізував, як Україна намагається балансувати між доходами та видатками.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Зростання податкових надходжень

Попри складні умови, у 2024 році відбулося поступове відновлення податкових надходжень, а проєкт бюджету на 2025 рік передбачає ще помітніше їх зростання. Однією з головних причин є адаптація економіки до нових реалій та активна політика уряду в напрямку підвищення ефективності адміністрування. Найбільшу частку забезпечують податок на додану вартість, акцизи та податки на доходи фізичних осіб, проте важливими стають і корпоративні податки, особливо з боку секторів, які продемонстрували швидше відновлення — аграрного, логістичного та IT.

Міністерство фінансів у 2024 році акцентувало увагу на боротьбі з тіньовими схемами у сфері ПДВ, які традиційно призводили до втрат бюджету на мільярди гривень. Запровадження автоматизованих систем моніторингу, електронних чеків та контрольних механізмів для митниці дозволяє скорочувати можливості для ухилення. Завдяки цим заходам у 2025 році до бюджету вже надійшли додаткові мільярди гривень без підвищення ставок.

Важливим фактором є й поступове пожвавлення економіки. Відновлення експорту агропродукції через альтернативні логістичні маршрути, стабілізація промислового виробництва та відновлення ділової активності у сфері послуг формують ширшу податкову базу. Зростання обсягів внутрішнього споживання сприяє збільшенню надходжень від ПДВ, а підвищення рівня зайнятості забезпечує приріст від податку на доходи фізичних осіб.

Окремо уряд розглядає можливість внесення змін до оподаткування окремих секторів, зокрема фінансового, а також удосконалення системи акцизів. Це дозволить створити більш прогнозовані та справедливі умови, одночасно збільшуючи бюджетні ресурси. За словами представників Міністерства фінансів, акцент робиться не стільки на підвищенні податкового навантаження, скільки на справедливому розподілі зобов’язань і детінізації економіки.

Для бізнесу такі зміни означають з одного боку посилений контроль, а з іншого — більшу передбачуваність правил гри. Це особливо важливо для інвесторів та середніх компаній, які потребують стабільності у фіскальній політиці. Для населення зростання податкових надходжень має наслідком збереження соціальних виплат і фінансування критично важливих державних програм, що в умовах війни набуває особливого значення.

Видатки на оборону та соціальний сектор

Найбільша частка державних видатків у 2025 році наразі припадає на оборону та безпеку. За оцінками SIPRI, у 2024 році військові витрати України становили понад 64 млрд доларів, що дорівнює приблизно 34% ВВП — це один із найвищих показників у світі. Такий масштабний фінансовий ресурс спрямовується на закупівлю озброєння, боєприпасів, розвиток оборонно-промислового комплексу, а також забезпечення потреб Збройних сил, від заробітних плат до медичної підтримки військових. Значна частина коштів йде на модернізацію техніки та розвиток власного виробництва, що дозволяє зменшувати залежність від імпорту й створює робочі місця всередині країни.

Водночас уряд не може скоротити фінансування соціальної сфери. Пенсійна система, виплати внутрішньо переміщеним особам, адресна допомога малозабезпеченим, програми підтримки ветеранів та їхніх родин залишаються критично важливими для забезпечення суспільної стійкості. За даними Міністерства фінансів, у 2025 році соціальні видатки зростають майже синхронно з оборонними, адже кількість отримувачів допомоги збільшується внаслідок війни.

Окремим напрямом виступає фінансування відновлення. Інфраструктура звільнених територій потребує масштабних інвестицій: ремонту житлового фонду, доріг, енергетичних об’єктів та шкіл. Частина цих витрат покривається за рахунок міжнародних донорів, проте держава також закладає значні внутрішні ресурси. Витрати на відновлення не лише покращують умови життя громадян, а й стимулюють економічну активність через замовлення для будівельної галузі та суміжних секторів.

Дефіцит бюджету та зовнішня підтримка

Незважаючи на зростання доходів, державні видатки продовжують перевищувати їх у кілька разів. Основною причиною є одночасне фінансування оборони, соціальної сфери та відновлювальних програм. Дефіцит бюджету покривається здебільшого завдяки зовнішній допомозі та кредитам міжнародних партнерів. Україна отримує грантову підтримку від Європейського Союзу, Сполучених Штатів та інших донорів, що дозволяє забезпечити безперервне фінансування критично важливих потреб без істотного навантаження на внутрішній ринок. Крім того, країна реалізує програму співпраці з МВФ, яка дозволяє залучати кошти під нижчі відсотки та утримувати макроекономічну стабільність у довгостроковій перспективі.

Одночасно уряд розвиває внутрішній ринок запозичень через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Це дає можливість залучати кошти в національній валюті, забезпечуючи певну незалежність від валютних коливань та міжнародних умов. Проте нарощування боргового портфеля в довгостроковій перспективі створює додаткові виклики: зростає тиск на майбутні бюджети через обслуговування боргу, підвищуються ризики валютного дефіциту та залежність від коливань на міжнародних фінансових ринках.

Ризики для фінансової політики

Головним ризиком для бюджету залишається залежність від зовнішньої допомоги. Якщо обсяги міжнародної підтримки скоротяться або будуть затримки у виплатах, це може призвести до дефіциту фінансування оборонних і соціальних програм та посилити макроекономічну нестабільність. Не менш серйозною загрозою є надмірно високі військові видатки у відсотках до ВВП, які обмежують можливості інвестувати у відновлення економіки та довгострокові інфраструктурні проєкти.

Додатково фінансову стабільність ускладнює недосконалість податкового та митного адміністрування, що зменшує ефективність збирання доходів. Проблеми у контролі над ПДВ, акцизами та митними платежами створюють ризики для прогнозування доходів і можуть змусити уряд шукати додаткові джерела фінансування, зокрема за рахунок внутрішніх запозичень або тимчасового підвищення податкового навантаження.

У результаті управління дефіцитом і зовнішньою підтримкою вимагає комплексного підходу: поєднання міжнародних траншів, розвитку внутрішнього ринку запозичень, ефективного адміністрування податків та ретельного планування видатків. Тільки така стратегія дозволяє утримувати баланс між оборонними потребами, соціальною підтримкою населення та довгостроковим економічним розвитком.

Перспективи та стратегія

Для збереження фінансової стійкості Україна розробляє багаторівневу стратегію, яка поєднує коротко-, середньо- та довгострокові заходи. У короткостроковій перспективі ключовим завданням є цифровізація податкових і митних процедур. Це включає впровадження електронного адміністрування ПДВ, автоматизованих систем контролю транзакцій і цифрових митних декларацій. Такі кроки дозволяють зменшити масштаби тіньової економіки, скоротити шахрайські схеми та підвищити ефективність збору податків без додаткового навантаження на бізнес. Для громадян це означає більш прозорі правила та стабільне фінансування соціальних програм.

У середньостроковому періоді важливою метою є поетапне зменшення залежності від грантів і зовнішніх кредитів. Досягти цього планується за рахунок стимулювання економічної активності: підтримки малого і середнього бізнесу, розвитку промисловості та інфраструктурних проєктів, а також залучення інвестицій у відновлення економіки. Паралельно передбачається розширення податкової бази через модернізацію адміністрування, боротьбу з ухиленням від сплати податків та впровадження більш справедливих і передбачуваних податкових правил.

Довгостроковий курс фінансової стратегії України полягає у створенні стабільної податкової системи з прозорими правилами та сприятливим бізнес-кліматом. Це передбачає законодавче закріплення прозорих процедур, стимулювання інвестицій та захист прав підприємців, що дозволить нарощувати внутрішні ресурси для розвитку країни та зменшувати потребу у зовнішньому фінансуванні. Крім того, уряд планує використовувати фінансові ресурси для стратегічних інвестицій у енергетичну безпеку, інфраструктуру та відновлення територій, що створює умови для сталого економічного зростання і підвищення добробуту населення.