Хребет відновлення: роль євроінтеграції у відбудові України

Автор: Юлія Шаіпова, керівниця євроінтеграційних проєктів Центру економічного відновлення;

Співавтор: Олександр Костриба, керівник євроінтеграційних проєктів ГО «Легкий бізнес»,

спеціально для Banker.ua

За більш ніж півтора роки повномасштабної війни Україна та міжнародні партнери здійснили низку спроб структурувати процес відновлення, було створено десятки програмних і рамкових документів. І хоча всі ці документи та плани доволі сильно варіюються, ми переконані, що саме європейська інтеграція є спільним знаменником довгострокового відновлення та модернізації України.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Виклики, що стоять перед Україною

За оновленою оцінкою потреб відновлення та відбудови (RDNA2), проведеною Світовим банком, лише першочергові та критичні потреби відновлення і відбудови у 2023 році складають понад 14 млрд доларів. Водночас, загальні потреби відновлення сягають вже 411 млрд доларів. І це при тому, що війна триває, і ці потреби будуть лише зростати.

Крім того, Україна поставила собі дуже амбітну ціль — попри повномасштабну війну стати членом Європейського Союзу. Задача складна сама по собі, не кажучи вже про її виконання паралельно з відбиттям триваючої агресії рф. Але фокус на європейську інтеграцію має для України дуже великий сенс. І саме євроінтеграція може стати тією нашою «соломинкою», схопившись за яку, ми зможемо витягти себе з болота.

Ще до лютого 2022 року Україна мала низку проблем, які були зумовлені всією сукупністю політичних та економічних викликів: від високого рівня корупції та відсутності верховенства права до зарегульованості приватного сектору. Так, наприклад, у 2019‑2020 роках обсяг прямих іноземних інвестицій на душу населення в Україні складав близько $1,2 тис. У той же час у Польщі цей показник перевищував $6 тис., а в Угорщині — $35 тис.

Схожа ситуація була і з транснаціональними компаніями (ТНК), багато з яких в Україні просто не були представлені, а через війну ще й повиходили з українського ринку. Станом на 2019‑2020 роки, в Україні всього 2% робочої сили було зайнято у великих ТНК, у той час, як у тій самій Угорщині — понад 12%. Так, після завершення війни інвестиційна привабливість України зростатиме, але так само вона зростатиме і завдяки євроінтеграції, коли Україну будуть сприймати як майбутнього і перспективного члена ЄС.

Важливо усвідомлювати, що відновлення — це не лише про фізичну відбудову зруйнованих шкіл, лікарень та заводів. Відновлення — це складний багатокомпонентний процес, який складається з повернення людей, переосмислення економічної стратегії України, інфраструктурної відбудови, екологічного відновлення тощо. Євроінтеграція — це об’єднуючий елемент, який тримає в купі все згадане вище. Вона задає стандарти, до яких Україна має тягнутися, щоб не відновлювати щось принципово старе, а прагнути якісно нового.

Справи фінансові

Очевидно, що Україну очікують величезні фінансові виклики, і тут Євросоюз є одним із найбільших партнерів України. За 2022 рік лише у вигляді макрофінансової допомоги ЄС перерахував Україні €7 млрд. А у 2023 році макрофін сягне €18 млрд, з яких €3 млрд євро були надані безумовно, а ще €15 млрд будуть виділені відповідно до наших результатів у впровадженні ключових реформ. З урахуванням того, що потреби України на місяць оцінювали у €1,5-3 млрд, а у зимові місяці під час обстрілів енергетичної інфраструктури — у €3-5 млрд на місяць, ця допомога є неоціненною.

Попри це, Європейська Комісія у червні цього року оголосила про створення так званого Ukraine Facility — Українського фонду, в рамках якого протягом 4 років Україні буде виділено €50 млрд.  Для того, щоб ефективно розподілити ці кошти, український уряд разом з Єврокомісією наразі розробляє відповідний план, який визначатиме умови і показники ефективності, у разі виконання яких ми будемо отримувати ці гроші. Особливий фокус цього плану стосується відновлення економіки і надання поштовху для економічного зростання. Найбільш імовірно, що кошти в рамках Українського фонду замінять кошти передвступної допомоги, які зазвичай виділяються країнам-кандидатам.

А вже після вступу Україна матиме доступ до структурних фондів — грошей, які в рамках бюджету ЄС виділяються для подолання відмінностей у розвитку різних регіонів у межах Євросоюзу. Польща отримає близько €80‑90 млрд у семирічній перспективі, Україна, найбільш імовірно, зможе розраховувати на співставні суми.

Важливо зазначити, що ці кошти матимуть доволі конкретне цільове призначення залежно від конкретного фінансового інструменту. З одного боку, це створює обмеження для України, адже відновлення певною мірою буде визначено пріоритетами ЄС. Разом із тим, це стане додатковим стимулом для модернізації України в різних сферах: регіонального розвитку та транспортної сполученості, енерго- та термоефективності, зменшення вуглецевого сліду, збільшення інклюзивності тощо. Втім, варто підкреслити додаткову перевагу таких змін, а саме підвищення конкурентоздатності українських людей, міст та продукції у довгостроковій перспективі.

Окрім доступу до публічних фінансових інструментів, важливою перевагою євроінтеграції є доступ до інвестицій. Саме приватні інвестиції мають лежати в основі довгострокової відбудови, про що кажуть, зокрема, і міжнародні партнери України, наприклад, регіональний директор Світового банку Аруп Банерджі. Євроінтеграція дає такі можливості: країни Центральної Європи, які стали одним із ключових центрів автопромисловості ЄС, — наочний приклад цьому. Крім конкурентної робочої сили, Україна може запропонувати інвесторам динамічний внутрішній ринок на час відбудови (наприклад, у секторі будівельних матеріалів).

Усвідомлення своїх сильних сторін

Всупереч поширеній думці, що Україну ніхто не хоче бачити в ЄС і ми нікому не потрібні, Україна — цінний партнер, який може принести багато користі Євросоюзу. Це найсильніша й найдосвідченіша армія в Європі та країна з унікальним досвідом протидії кібер- та інформаційним загрозам (що є надзвичайно важливим на тлі зростання протистояння західних країн з Китаєм та росією). Це і розвинений людський капітал, який посилить ринок праці ЄС, і відкритість України до інновацій у сфері фінтех, лігалтек, мілтек, що дозволяє нам бути «пісочницею» для інновацій Європи.

На додаток, попри всі свої економічні проблеми Україна все ж має й економічний потенціал. Наприклад, як потужний агровиробник, долучення якого хоч і побоюються деякі гравці європейського ринку, але який все ж надовго закриє проблему аграрного імпорту в ЄС і зможе сприяти зростанню ролі Євросоюзу у глобальній продовольчій безпеці.  Українські товари різного ступеня обробки вже представлені на ринку ЄС в багатьох торговельних нішах. Втім, навіть якщо казати про продукти з низьким рівнем обробки, то Україна посідає важливе місце у певних категоріях, постачаючи 81% (соняшникова олія) чи 48% (кукурудза) від усього обсягу визначеного товару, імпортованого ЄС. Це каже про відчутну роль України в торгівлі Євросоюзу.

Крім того, протягом останніх років ЄС намагається зменшити залежність від імпорту з Китаю на випадок зростання політичного напруження. А зменшувати є що: у 2022 році понад 21% всього зовнішнього імпорту Європи припадало на Китай. В цьому випадку Україна може стати майданчиком для зменшення цієї частки, пропонуючи місце для виробництва на своїй території. Як географічно та політично близька до ЄС країна, а також як одна з найбільш потужних за кількістю та якістю робочої сили (понад 18 мільйонів працівників) країна на кордонах ЄС, Україна є найкращим вибором для такого переміщення.  Більше того, такий крок може виявитись також комерційно доцільним, зменшуючи як логістичне плече, так вуглецевий слід продукції.

Насамкінець, закріплена у Конституції, європейська інтеграція України є важливим маяком розвитку та модернізації — вона орієнтує нас на значну роботу, надає громадянам додаткові блага, а бізнесу дає доступ до фінансування та ринків. Вже зараз необхідно готуватися до суттєвих змін фактично у всіх сферах життя, які зрештою дозволять нам зробити якісний стрибок у розвитку і возз’єднатися з європейською сім’єю націй.