Вплив санкцій та міжнародної політики щодо рф на ринок палива в Україні

Геннадій Рябцев, директор спеціальних проєктів у Науково-технічному центрі «Псіхєя», спеціально для Banker.ua

Оскільки міжнародні санкції не були спрямовані на обмеження можливостей рф щодо продажу нафти й нафтопродуктів, то їхній вплив на ціни виявився мінімальним. росія переважно переорієнтувала свої постачання на інші ринки. Тому нестачі нафтової сировини на світовому ринку не відчувається. Більше того, обсяги видобутку нафти досі перевищують обсяги її споживання. Тому всі намагання держав-членів ОПЕК+ підвищити котирування до 100 доларів і вище не вдається реалізувати й дотепер.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Болюче питання: чи є ефект від санкцій?

Санкції, які були запроваджені Європейським Союзом, США та державами Британської співдружності, змусили рф шукати шляхи для переорієнтування постачань на інші ринки, передусім Південно-Східної Азії. Це призвело до суттєвого ускладнення логістики постачань та збільшило вартість транспортування як нафтової сировини, так і нафтопродуктів. Це зменшило нафтогазові доходи рф щонайменше на 20 млрд доларів у порівнюваних цінах.

Звісно, таке скорочення не є суттєвим для доходів, які оцінюються приблизно в 110 млрд доларів. Однак, це помітно скоротило інвестиції у видобуток в росії.

У свою чергу, це призводить до переходу на видобуток переважно «легкої» нафти і скорочення у розробці важковидобувної. А за цим вимальовується реальна перспектива закриття родовищ через зростання собівартості видобутку.

Крім того, ЄС, США і Великобританія припинили постачання в рф обладнання для інтенсифікації видобутку, для пошукових робіт. Це означає, що російська нафтовидобувна промисловість буде відчувати помітну нестачу устаткування, технологій, а її розвиток як галузі буде припинено. Офіційно рф заявила про два «жести доброї волі», які стосувалися скорочення видобутку щонайменше на 1 млн барелів на добу. Ймовірно, ці вимушені кроки ми побачимо і в майбутньому.

Логістичні трансформації

Наразі абсолютна більшість нафтопродуктів, які споживаються в Україні, постачаються через західний кордон. Надходження йдуть передусім залізничним та автомобільним транспортом, оскільки постачання нафтопродуктів через порти Дунаю після атак рф на портову інфраструктуру суттєво скоротилися.

Також працюють майже два десятки різних підприємств малої продуктивності. Але їхній внесок у загальну структуру споживання є невеликим.

Внутрішнє виробництво палива в Україні: чи можливо це?

Після численних атак росії виробництво нафтопродуктів на вітчизняних заводах було призупинено. І не дивно, оскільки лише Кременчуцький НПЗ, найбільший із виробників, що працювали до війни, від початку повномасштабного вторгнення зазнав щонайменше восьми ракетних і дронових атак.

На цьому тлі розмірковувати про можливості збільшення переробки в Україні саме зараз не має сенсу. Випуск нафтопродуктів під час війни може бути можливим тільки на підприємствах малої продуктивності, які важче вразити ракетами, аніж великі НПЗ, про що, зокрема, свідчать успішні атаки українських дронів на нафтопереробні підприємства рф.

Довгострокові стратегії енергетичної безпеки

Рік тому, у травні 2023 го, була ухвалена Енергетична стратегія України до 2050 року. В ній прописані заходи, спрямовані на забезпечення енергетичної безпеки, зокрема під час дії воєнного стану. Серед них — диверсифікація маршрутів і джерел постачання нафтопродуктів та їхнє раціональне споживання. Планується приділити увагу розвитку ринку транспортних засобів, що працюють на електричній енергії та альтернативних видах пального. Іншими документами заборонено зосереджувати великі обсяги пального на нафтобазах. Запроваджений жорсткий контроль над реалізацією нафтопродуктів для Сил оборони України, оскільки для такого пального встановлено нульовий податок.

Отже, маємо низку завдань для виконання, проте, на жаль, стимулювати власне виробництво можна буде лише після завершення війни.