Євромарафон: що очікує на бізнес і як до цього готуватись?

Юлія Шаіпова, керівниця євроінтеграційних проєктів Центру економічного відновлення

Олександр Костриба, керівник євроінтеграційних проєктів ГО «Легкий бізнес»

У червні Україна відзначила першу річницю у статусі кандидата на вступ до ЄС. Новий статус сформував нову рамку відносин між Україною і Європейським Союзом. Україна більш ніж серйозно дивиться на перспективу членства і активно працює над тим, щоб вже у жовтні отримати рекомендацію щодо відкриття переговорів про вступ.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Що взагалі відбувається?

Наразі триває так званий селф-скринінг – самооцінка наближеності законодавства України до права ЄС. А до кінця року Рада ЄС має прийняти рішення про початок переговорного процесу. Після цього – не місяці, а роки дуже детальних перемовин по кожній з 33 сфер політики, у які згруповані акти права ЄС. Над цим буде працювати ціла команда переговорників від України. Їхнім професійним покликанням на цей період стане успішне закриття переговорів, внаслідок чого Україна зможе підписати угоду про вступ і нарешті стати членом ЄС.

Навіщо бізнесу щось робити?

На нашу думку, вступ України до ЄС дозволить бізнесу отримати вихід на нові ринки, отримати доступ до ноу-хау, знизити вартість виробництва, отримувати вищі експортні прибутки тощо. Разом з тим, треба бути свідомими викликів, які, безумовно, існують. Як і в кожному процесі. ЄС буде намагатися захищати свої інтереси і інтереси чинних держав-членів. Україна буде намагатися захищати свої інтереси. І компромісів буде багато. Український бізнес має бути долучений до цих процесів, щоб мати можливість впливати на позицію України і захищати свої інтереси. Отже, як це можна робити?

Способи підготуватись до вступу в ЄС

Спосіб 1. Відкривати представництва у Брюсселі

Це доволі неочевидна річ, але центр прийняття рішень – саме Брюссель. І найбільше поле для лобізму вступу України або певних умов для українського бізнесу – саме там. Нещодавно, виступаючи на євроінтеграційному форумі в Києві, президент асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Алекс Ліссітса, також зробив наголос саме на представництві інтересів українського бізнесу в Брюсселі.

Практика представництв бізнесу в ЄС не нова, подібної практики дотримувались країни Центральної Європи під час розширення 2004 року. Сформувались різні патерни взаємодії бізнесу з ЄС: пряме представництво компаній в Брюсселі, представники асоціацій в Брюсселі, або ж безпосередній вплив на представників держави в Брюсселі. Враховуючи розміри України, а також доволі серйозну секторальну розрізненість саме варіант з представництвом асоціацій є найбільш імовірним та дієвим механізмом. Важливо зазначити, що наявність представників асоціацій на європейському рівні буде надавати також додаткову перевагу в освоєнні нових ринків, порівняно з тими асоціаціями, що функціонують виключно на національному рівні.

Досить зрозуміло, що малий та середній бізнес рідко мають ресурси для такого представництва, але що стосується великого бізнесу та бізнес-асоціацій – то для них наявність свого голосу в Брюсселі – має сенс. Представники громадських організацій та бізнес-асоціацій, зареєстровані в Брюсселі мають доступ до кулуарів Європарламенту саме для провадження адвокаційних та лобістських активностей. І українському бізнесу саме час почати цим користуватись.

Спосіб 2. Створювати розуміння своїх потреб

Часом держави не можуть ефективно захистити свої інтереси на переговорах, оскільки не мають розуміння своїх національних потреб. Тож для того, щоб забезпечити врахування своїх інтересів, бізнес має зрозуміти, які сфери переговорів його будуть стосуватися. Яких змін це вимагатиме від них і як вони збираються на такі зміни реагувати.

Досить часто на переговорах держави просять про перехідні періоди для впровадження певних стандартів ЄС. І от український приватний сектор має дуже чітко розуміти, які саме перехідні періоди вони хочуть просити у держави, а держава своєю чергою – у ЄС. Яка має бути тривалість цих періодів, чим обґрунтовується потреба у перехідних періодах тощо. Наприклад, ринок землі, який нині закритий для іноземців. Чи ми хочемо як держава або як український приватний сектор просити відтерміновувати його відкриття? І якщо так – то на скільки і чому?

Ключовою складовою такого розуміння має стати формування піраміди потреб компаній (а далі асоціацій та індустрій), де окрім принципових переговорних позицій є і такі, якими можливо пожертвувати. Чим швидше прийде усвідомлення того, що не всі перехідні періоди будуть доступні для України, тим простіше буде сформувати консенсус, де дійсно важливі речі вийдуть на перший план.

Спосіб 3. Брати участь у публічних консультаціях

Цей спосіб логічно витікає з попереднього. Мало мати лише розуміння своїх інтересів, треба вміти їх скомунікувати державі. Бізнес має вимагати публічних консультацій від держави у цікавих йому сферах і змусити урядовців почути свою думку.

Наразі уряд і без додаткового тиску планує проводити публічні консультації. В такому разі, бізнес має активно до них долучатись, доносити свою думку і змушувати себе чути. Часом буває, що влада робить суто формальні консультації, а задача приватного сектору полягає у тому, щоб зробити їх справді змістовними.

Критично важливо інституціоналізувати цей процес, а також зробити його максимально інклюзивним та впорядкованим. Спорадичні консультації можуть нанести більше шкоди через зменшення довіри до переговорного процесу, тоді як стійкі механізми кооперації асоціацій та держави (або асоціацій між собою) може лишитись та слугувати ще довго після вступу України до ЄС.

Спосіб 4. Підвищувати конкурентоздатність

Вихід на ринки ЄС становитиме певний виклик. Тож український бізнес має задуматись про свою конкурентоздатність. Вже зараз впроваджувати стандарти і правила ЄС, оновлювати обладнання, підвищувати якість виробленої продукції. І не лише якість, але і технологічну складність. Наразі технологічна складність українського експорту – найнижча в ЄС. А затребувані саме товари вищої складності. Тож це те, над чим теж варто задуматись. Експортувати не вишні, а варення, не сталевий прокат, а конкретні деталі. Іншим шляхом підвищення конкурентності може бути підвищене розуміння ринку ЄС та ролі конкретного бізнесу на цьому ринку. Досвід євроінтеграції Центральної Європи демонструє, що найбільше виграли ті компанії, які знайшли партнерів в межах ЄС та змогли адаптувати свої виробництва до європейських ланцюгів доданої вартості. Так, країни розширень 2004 та 2007 років не взялись робити свої автомобілі з нуля, а використали свої сильні сторони у виробництві деталей чи фінальній збірці автомобілів із Західної Європи.

Спосіб 5. Готуватись до нових можливостей

Євроінтеграція не лише відкриває нові ринки для українського бізнесу, але й дає доступ до ширшого поля можливостей, серед яких програми співфінансування, спільні дослідницькі проєкти та можливості обміну досвідом. До таких програм належать, наприклад, Connecting Europe Facility або ж програма підтримки єдиного ринку (Single Market Programme). Важливу роль відіграють проєкти розвитку інновацій (з особливим акцентом на практичне застосування та комерціалізацію таких інновацій), наприклад Horizon чи EUREKA. Хоча до багатьох подібних ініціатив Україна має доступ вже зараз, членство в ЄС значно збільшить масштаби залучення. Крім того, членство надасть доступ до структурних фондів ЄС, які грунтуються на форматі співфінансування та дають багато можливостей для локального бізнесу. Для того, щоб ефективно користуватися цими програмами український бізнес вже зараз має орієнтуватись на вимоги та стандарти в межах цих програм, аби в момент приєднання бути конкурентними порівняно з іншими європейськими підприємцями.

Отже, попри те, що здається, що ми ні на що не впливаємо, а євроінтеграція відбувається у високих кабінетах на Банковій та Грушевського – це не так. Приватний сектор – важливий актор, який може суттєво вплинути на перебіг подій. А голос бізнес-спільноти обов’язково має бути почутий для швидкої, ефективної та зрештою успішної інтеграції в Євросоюз, повноправним членом якого прагне стати Україна.