Зелене відновлення за найвищими стандартами: на шляху до енергонезалежності України

Олексій Рябчин, заступник міністра енергетики та захисту довкілля 2019-2020 рр., старший науковий співробітник Київської школи економіки, спеціально для Banker.ua

Зелене відновлення України безпосередньо пов’язане з процесом євроінтеграції, адже в Європі зараз реалізовано пакет політичних ініціатив Єврокомісії «Green Deal» («Зелений курс» — ред.), який передбачає відмову європейських країн від використання вугілля, нафти та газу до 2050 року завдяки інноваційним технологіям та екологізації економіки. Це про розвиток із більш поважним ставленням до довкілля, до споживання природних ресурсів, зменшення викидів в атмосферу, забруднення води. І зелене відновлення саме нашої країни буде синхронізоване з інтеграцією в ЄС та проводитиметься за принципом Build back better, тобто відновлювати краще, ніж воно було. Це те, що будуть вимагати від нашого уряду і бізнесу.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Хто допомагає нам у зеленому відновленні

У багатьох міжнародних організацій, проєктів і фондів, як-от ЄБРР, ЄІБ, Світовий банк, USAID, ЮНЕСКО, Sida, GIZ, UNDP та інших, чітко прописано співставляти свою активність з цілями сталого розвитку ООН до 2030 року та узгоджувати діяльність з Паризькою угодою про недопущення зміни клімату більш ніж на півтора градуси, відповідати принципам ESG.

Звісно, зараз основна активність наших партнерів спрямована на виживання країни, але йде активне планування післявоєнного відновлення. Так, завдяки міжнародній допомозі ми маємо ресурси на відновлення енергетики, гроші на релокацію бізнесу, на підтримку пенсіонерів, лікарів, вчителів, а також перелік важливих реформ та перспективних проєктів на період післявоєнного відновлення.

Звісно, допомоги у період війни ніколи не буває достатньо. За існуючими оцінками, рф нанесла шкоди економіці, інфраструктурі, довкіллю і клімату України на $486 млрд. Саме тому уряд на додаток до міжнародної допомоги намагається провести роботу з конфіскації російських активів, заморожених в різних юрисдикціях. Але нам також треба навчитися жити не тільки за рахунок допомоги. Варто зрозуміти, як ефективно користуватися наявними ресурсами, реформувати країну в процесі вступу в ЄС.

Енергонезалежність за прикладом Європи

До повномасштабної війни Україна ставила перед собою доволі амбітні кліматичні цілі і демонструвала непогані темпи розвитку зелених технологій: генерації електроенергії з відновлювальних джерел, біоенергетики, розвитку електромобільності, енергоефективності, почались інвестиції у водневі технології, battery storage (накопичення енергії) тощо. Однак війна змінила все.

Але цікавий факт. Європа, як ми знаємо, є дуже амбітною в питаннях «зеленого» розвитку. Багато людей думали, що європейські країни відмовляться від своїх планів і почнуть замість пріоритезації протидії зміни клімату фінансувати вразливі категорії населення, які страждають від підвищення цін на електроенергію і тепло через те, що росія веде агресивну, в тому числі, енергетичну війну. Та  сталося навпаки. Європа почала більше інвестувати в зелені технології як у спосіб боротьби з російською енергетичною агресією. Тобто для них краще інвестувати в енергоефективність і не споживати газ, інвестувати в електромобілі і не споживати нафту, яка привезена з диктаторських країн. Тому Європа, інвестуючи у власну зелену енергонезалежність, аналогічних дій очікує від нас як країни-кандидата.

На жаль, зараз наш енергетичний сектор дуже потерпає від російської агресії. Більшість енергопотужностей, ще радянського типу, були зруйновані. Тому в процесі євроінтеграції і відновлення справді немає сенсу інвестувати в технології минулого століття. Має сенс інвестувати в найкращі сучасні доступні технології, а вони всі зелені, кліматичні, енергоефективні та ресурсоощадні.

Що враховувати уряду і бізнесу в рамках зеленого відновлення

Якщо говорити про базові вимоги, які мають виконувати уряд та бізнес на шляху до зеленого відновлення, то це дві окремі площини. Український уряд має повністю погоджувати свої плани з тими європейськими регуляціями зеленого курсу, які є зараз. Зокрема, створення системи торгівлі викидами, тобто збільшення ціни на вуглець. Зараз у нас податок на вуглець становить  €1 євро за тонну з труби. А в ЄС ціни на квоти на викиди СО2 можуть досягати €80-100, таким чином стимулюєтсья розвиток зелених технологій для енергоємних індустрій — металургії, добрив, цементу. Це органічне і більш стале сільське господарство, транспортний сектор, авіація. Є ще багато інших регуляцій щодо якості повітря, наявності фільтрів, використання добрив та хімікатів тощо.

Трохи інша ситуація з бізнесом, якщо його власники хочуть долучитись до програм фінансування відновлення від міжнародних інституцій. Такий бізнес має підготувати велику кількість  документів, які від нього вимагає донор чи інвестор. Наведу приклад з мого досвіду роботи в НАК «Нафтогаз» декілька років тому. Колись ми хотіли побудувати станцію вітряків для власного споживання та трейдингу і звернулися до одного відомого міжнародного банку, який готовий був профінансувати це. Він надав нам такий перелік необхідних документів, що навіть компанії такого масштабу і можливостей, як «Нафтогаз», знадобилося би близько року, щоб просто підготувати ці документи. Там і про стратегію декарбонізації, і ESG-звіт, і про кліматичну нейтральність, що розбита по роках з 2025-го до 2050-го, тобто як компанія планує знижувати існуючі викиди та розвивати низьковуглецеві бізнеси. Це також наявність соціальної політики, корпоративного управління — загалом велика кількість відповідних документів і цілей, які треба виконувати.

Тобто від Заходу можуть бути дешеві гроші, майже безкоштовні. Але є вимоги — компанія має бути сучасною та сталою, не шкодити довкіллю, мінімізувати використання викопних ресурсів або принаймні мати план, як це зробити. Тому що всі розуміють, що під час війни це не базовий пріоритет, але має бути візія компанії, як вона після війни буде відновлюватися і трансформуватися. Це обов’язково для того, щоб отримати фінансування, це займе певний час, тому готуватись треба вже сьогодні.

Як підвищити ефективність зеленого розвитку

Для планування та координації зеленого відновлення України уряд проводить щорічні міжнародні конференції, підґрунтям яких є доволі серйозна аналітична робота. Перша конференція відбулася 2 роки тому в Лугано, попередня — в Лондоні, а цього року пройде в червні у Берліні. Для цього зараз готують величезну кількість документів і проєктів, і один із напрямів — це зелений розвиток.

Німці є одними з лідерів Європи цього напряму. І вони активно допомагають Україні через GІZ (Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit, Німецьке товариство міжнародного співробітництва — ред.) та інші програми. Німецькі компанії дуже цікавляться, які технології й обладнання вони можуть виготовити та поставити для українського відновлення. І для нас це може бути шанс на безкоштовні або дуже дешеві кошти донорів. А це модернізація, кращі умови, технології, продуктивність праці. Тому я завжди закликаю представників бізнесу, фінансових інституцій аналізувати плани уряду та міжнародних партнерів, дивитись наперед і готуватись, а також брати участь у конференціях з відновлення задля отримання додаткових можливостей.

У свою чергу, банки мають створювати окремі відділи для того, щоб самим ставати більш «зеленими». Звісно, банківська філія не шкодить довкіллю та клімату так, як промислове чи аграрне підприємство, однак, за вимогами ЄС, має безпосередньо впливати на поведінку своїх енергоємних клієнтів. Тобто банки мають не тільки створити зелені офіси, рахувати викиди, переводити свої парки автівок на електромобілі, впроваджувати принципи ESG в свою діяльність, але й вимагати це від своїх клієнтів.

По-друге, якщо банк хоче виграти від зеленої трансформації і виступити економічним агентом для клієнтів, які потребуватимуть грошей на модернізацію, то треба знати свого клієнта і допомагати йому трансформуватися. Зараз дуже багато вимог щодо розкриття екологічної інформації. Наприклад, наші аграрні компанії, коли ведуть зовнішню економічну діяльність, мають показати рівень викидів від тих добрив і пестицидів, які вони купують. І всю подібну інформацію банкам теж слід збирати.

Зелені ініціативи: що планує Україна цього року

Зелене відновлення дуже важко робити під час війни. Але ми точно вже відновлюємося краще, ніж було. Бо, наприклад, наші стандарти енергоефективності в будинках зараз краще, ніж були в СРСР.

Також ми маємо гроші від міжнародних партнерів. Тобто в нас є певний безкоштовний CAPEX, тобто капітальні інвестиції на відновлення, й OPEX, операційні видатки, — це те, що сплачують люди. Власне, що таке OPEX будинку? Це тарифи, які кожного місяця людина буде сплачувати за електрику, газ, тепло, воду. І від того, які енергоефективні технології в будинку задіяні при відновленні, залежатиме, наскільки люди будуть дешево й екологічно його обслуговувати. Якщо ми перенесемо це на національний рівень, від цього буде залежати, наприклад, скільки країні треба добути газу або закупити його за кордоном для забезпечення домогосподарств.

Нагадаю, що європейці наразі активно відмовляються від вугілля, газу і нафти — такий план до 2050 року. Тому немає сенсу зараз інвестувати у щось неекологічне, щось, що споживає багато ресурсів, адже через 10-15 років, на вимогу ЄС, все одно доведеться інвестувати додатково ще і в зелені технології. Але там вже будуть гроші не міжнародних партнерів, а наші з вами, наших дітей чи онуків. Тобто доведеться проводити ще одну додаткову модернізацію в країні, а ми з вами не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі. Тобто краще зараз інвестувати в більш якісне, щоб воно довше і дешевше слугувало.

Коли немає можливості відновлюватися там, де постійні прильоти, то можна займатись розробкою відповідних планів відновлення за сучасними стандартами. Але там, де відновленння можливо розпочати, маємо робити найкраще з можливого, поки користуємося ресурсами міжнародних партнерів, бо ми євроінтегруємося і все одно доведеться це робити.

Плани Євросоюзу складні і амбітні навіть для країн-лідерів. У Німеччині зараз була величезна урядова криза через те, що вони намагаються відмовитися від газового опалення, перейти на теплові насоси, а це дорого навіть для німців. Так само у Франції були протести «жовтих жилетів» через те, що там підвищили ціну на пальне, аби люди пересаджувались на електромобілі, а муніципалітети купляли електроавтобуси чи більш екологічний транспорт. Польські фермери активно протестували проти надмірних, на їхню думку, зелених вимог до сільського господарства. Але, незважаючи на протести і проблеми, всі продовжують впроваджувати свій зелений розвиток та трансформувати країни. І, щоб уникнути таких криз у подальшому в Україні, наше зелене відновлення має відбуватися за найкращими зеленими стандартами там, де можливо, вже зараз.