Банки і кредитні організації в світі все активніше використовують інформацію з соціальних мереж для прийняття рішення по кредиту. Важливість соцмереж зросла ще більше оскільки тепер шанси на отримання кредиту можуть залежати від поведінки користувача онлайн. Зараз в світі незалежні кредитори і кредитні онлайн-портали займаються ретельним вивченням поводження клієнтів не тільки за їхніми банківськими виписками та платіжними відомостями, а й за їхніми онлайн-слідами.
Право на отримання кредиту ґрунтується на кредитному рейтингу клієнта, історії погашення кредитів, віці, досвіді роботи і доході. І соціальні мережі стали грати дуже важливу роль в суспільстві. Напрямок такого аналізу соцмереж розвивається, і багато банків вже використовують ці дані про позичальників. Це допомагає спрогнозувати їх подальшу поведінку і знизити ризики дефолту.
Така інформація не менше корисна, ніж кредитна історія клієнта або список його покупок. Справа в тому, що людина схильна бути менш відвертим з оточуючими, ніж з самим собою.
Видання The New York Times приводило в приклад висновки, які були зроблені на підставі великих обсягів статистичних даних і потрапили в підручники за статистикою. Це інформація про те, які фактори можуть впливати на рішення про видачу кредиту.
Наприклад, людей, які купують спеціальні повстяні накладки на ніжки стільця (щоб не дряпати підлогу), вважають більш надійними позичальниками, адже вони не пропускають свої платежі. А якщо людина відвідує магазини з недорогими запчастинами і аксесуарами, він точно один раз затримає оплату кредиту.
Наприклад, жорстокий тролінг і булінг можуть поставити під загрозу шанси людини на отримання позики.
Спеціальні алгоритми описують особистість людини на підставі кількох десятків лайків краще, ніж близький родич. Про це написали Financial Times, посилаючись на дослідження вчених Кембріджського і Стенфордського університетів.
Коли людина ставить лайк новині, фотографії, підписується на групи за інтересами, додає якусь пісню в плейлист, це говорить про неї більше, ніж може здатися на перший погляд.
Така інформація може характеризувати платіжну дисципліну та споживчі переваги клієнтів.
Нові алгоритми можуть легко сканувати великий шматок онлайн-даних і призначати індивідуальну оцінку, яка використовується для визначення надійності людини.
Їх можна використовувати, щоб дізнатися, чи живе кандидат відповідно до своїх достатків, чи займається він ризикованим діями й багато іншого. Це допомагає кредиторам визначити, чи відноситься заявник до групи ризику при погашенні позики.
Алгоритми, наприклад, можуть помітити, що позичальникові 35 років, а всім його друзям в Facebook близько 20-ти, і банк буде уважніше до нього ставитися. Або ж сторінка існує місяць, а на ній вже дуже багато постів, значить, можливо, активність штучна.
Аналізується й поведінка позичальника в соцмережах. Наприклад, він публікує фотографії та чекиниться в хороших ресторанах, їздить відпочивати за кордон — це хороший знак для кредитної історії.
Це добре. Але якщо людина не буде обережною з історією пошуку, приватним переглядом і тим, що зберігається в мережі, практично все буде збережено. Від історії пошукової системи, купівельних переваг, реклами, на яку натискаєте, сайтів, які відвідуєте, до речей, які ви зберігаєте, місць, які перевіряєте в інтернеті, друзів, яких відзначаєте і з якими спілкуєтеся, — все зберігається десь в інтернеті.
Ні. Адже в якийсь момент всі користувачі дозволяють використовувати особисту інформацію. Це може бути під час підписки на конкретний ресурс, реєстрації на сайті або в соцмережі, під час встановлення програми.
У Facebook, наприклад, є мільйон вікторин, ігор і додатків, яким потрібен доступ до особистої інформації користувача, і багато хто з радістю надають її, щоб отримати до них доступ.
Люди також роздають свої контакти, що зберігаються на мобільних телефонах, доступ до камери і фотоальбомів, а також іншу інформацію, коли відкривають певні програми. Багато з них використовують надану особисту інформацію.
Кредитори не зберігають ці дані, щоб використовувати їх проти людини. Вони просто запускають алгоритми, які переглядають всі дані, доступні в інтернеті, і виставляють оцінку, що допомагає прийняти рішення. Кредитори також не читають особисті листування. Однак можуть вивчати оповіщення про транзакції, відправлені банками і електронними гаманцями.
