Не з «0»: як банкам швидше запускати нові сервіси

Матеріал підготовлений у партнерстві з PayForce

Простий тест для банківської IT-архітектури: поставити задачу швидко зібрати продукт, якого вчора ще не існувало. Не розробити все з нуля, а взяти саме наявні можливості. Починаючи з відкриття рахунку та KYC до платежів, аналітики й API, і скласти з них новий сервіс під конкретну потребу клієнта.

Якщо для цього необхідно запускати великий проєкт із десятками залежностей, архітектура починає диктувати бізнесу темп. У разі, якщо ж необхідні функції можна підключати в межах єдиного середовища, банк отримує значно більше свободи у розвитку продуктів. Саме тому сьогодні куди важливіше те, як банк може розпоряджатися своїми функціями, ніж просто їхня наявність.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Продукт як конструктор

Зміни у класичній банківській IT-архітектурі доволі рідко обмежуються лише одним місцем. Додається нова функція – потрібно перевірити, як вона взаємодіятиме з іншими частинами системи, чи не буде вона зачіпати уже запущені процеси і які інтеграції доведеться переробити. Через це навіть відносно невелике оновлення може перетворитися на окремий проєкт.

Модульна архітектура дає банку більше свободи в таких змінах. Рахунок, KYC, платежі, карткові сервіси, аналітика, повідомлення чи API не обов’язково мають бути намертво зібрані в один продукт. Їх можна комбінувати залежно від того, який сервіс потрібно запустити.

Скажімо, банку потрібно додати новий сценарій дистанційного відкриття рахунку. У такому разі використовується необхідна функціональність, а решта системи продовжує працювати як раніше. За схожим принципом можна розширювати платіжні сервіси, корпоративний банкінг або підключати зовнішні системи.

І що важливо, модульна архітектура – це не просто набір окремих програм, які банк встановлює за потреби. Якщо ці компоненти не пов’язані спільною архітектурою, замість спрощення можна отримати ще більше інтеграцій і точок контролю. Сенс підходу саме в тому, щоб потрібні частини системи можна було додавати й змінювати, не перебудовуючи все навколо них.

Ринок уже не чекає

Наразі банківські IT-системи розвиваються під тиском з кількох боків. З одного боку, змінюється поведінка клієнта. В Україні цифрові платежі вже давно стали основним сценарієм повсякденних розрахунків. За даними НБУ, наприкінці 2025 року лише 4,2% карткових операцій за кількістю припадало на отримання готівки. За підсумками 2025 року через систему електронних платежів НБУ пройшло 65 млн платежів, а кількість платежів у СЕП перевищила рівень 2021 року. Ці дані НБУ оприлюднив у своєму огляді банківського сектору в лютому 2026 року.

З іншого боку, банки одночасно розвивають платежі, Open Banking, віддалену ідентифікацію, корпоративні сервіси, аналітику та персоналізацію. На сьогодні KPMG окремо виділяє серед ключових напрямів банківських технологічних інвестицій AI, дані, платежі, кібербезпеку та модернізацію базових технологічних можливостей. За таких умов архітектура перестає бути суто технічним питанням. Вона впливає на те, наскільки швидко банк може реагувати на ринок.

Ціна кожної зміни

Для банку важливо не тільки те, що саме він запускає, а й скільки часу на це витрачає. Уявімо, що на новий сервіс потрібно близько року. За цей час цілком можуть змінитися вимоги ринку, поведінка клієнтів або регуляторні правила. А іноді проблема виникає ще раніше: щоб змінити вже працюючий продукт, доводиться залучати кілька IT-команд і проходити по всіх системах, з якими він пов’язаний. У підсумку невелика зміна обходиться банку значно дорожче, ніж здавалося на старті. Інший сценарій – коли основна система залишається на місці, а банк додає до неї саме ту функціональність, яка потрібна зараз. Не треба щоразу перебудовувати весь цифровий контур лише через появу нового сервісу.

Звісно, банківський IT не працює за принципом «підключив модуль і готово». Є вимоги до безпеки, регуляторні процедури, інтеграції з core banking, платіжними системами та іншими внутрішніми сервісами. Повністю уникнути цих залежностей неможливо.

Питання постає в іншому: наскільки багато треба змінити, коли банку потрібно щось додати або переробити. Якщо архітектура дозволяє ізолювати потрібну функцію від решти системи, не кожне нововведення перетворюється на реконструкцію всієї IT-інфраструктури.

Одна платформа замість набору рішень

Саме тут часто виникає плутанина. Мати двадцять окремих рішень ще не означає мати модульну платформу. Якщо кожен компонент має власну логіку, окремі інтеграції та потребує складного «склеювання» з іншими системами, банк просто отримує інший набір технологічної складності. Тому ключовим стає не саме слово «модульний», а те, як побудована вся система.

Показовий приклад – платформа iBank від PayForce. Вона передбачає понад 20 готових модулів для цифрового банкінгу, а окремі функціональності можуть використовуватися як самостійні рішення або працювати в межах єдиної платформи. Серед них – платежі та перекази, цифрові картки, віддалена ідентифікація, PFM, push-повідомлення, чат, маркетингові інструменти та інші сервіси.

Для банку принципово важливо саме те, що не потрібно щоразу починати технологічну конструкцію з чистого аркуша. Потрібний модуль можна розгорнути в межах уже сформованого середовища, адаптувати під конкретний бізнес-сценарій і зберегти єдину логіку роботи платформи.

Це особливо помітно в корпоративному банкінгу, де одночасно можуть бути потрібні платежі в гривні та валюті, SWIFT, масові виплати, ЗЕД, рольова модель, інтеграція з ERP, аналітика та дистанційна ідентифікація. У iBank Corporate ці функції об’єднані в одній платформі, а відкриті API дають можливість підключати зовнішні системи.

Тобто мова не про те, щоб поставити банку ще один окремий сервіс. Мова про те, щоб дати йому технологічну основу, на якій нові сервіси можна добудовувати без перебудови всієї конструкції.

Що залишається по той бік екрана

Для кінцевого користувача вся ця архітектура взагалі може залишатися непомітною, і це, власне, хороший результат. Клієнту не важливо, скільки модулів працює під капотом. Він просто хоче відкрити рахунок без походу у відділення, провести платіж, підписати документ у смартфоні, отримати повідомлення про операцію або побачити фінансову інформацію в одному інтерфейсі.

Тому технологічна гнучкість має сенс лише тоді, коли вона перетворюється на кращий клієнтський сценарій. У цьому сенсі модульність можна розглядати не як IT-перевагу, а як спосіб скоротити дистанцію між ідеєю продукту і його появою для клієнта.

Перевага – у можливості змінюватися

Банк може мати сильний продукт, але якщо його складно змінювати, ця перевага довго не протримається. Те, що сьогодні відрізняє один застосунок від іншого, завтра може стати звичайною функцією. Тому значення має не тільки набір сервісів, а й те, як банк ними керує. Чи можна додати потрібну функцію без втручання в усю систему? Чи можна зібрати новий сценарій із того, що вже працює? Чи не доведеться щоразу починати окремий великий IT-проєкт? Відповіді на ці питання вже безпосередньо впливають на те, як банк розвиває свої продукти. Іноді конкурентна перевага – це не нова функція, а можливість швидко додати її тоді, коли вона справді потрібна.