Кирило Бондар: «Ставити пошук грошей на перше місце не варто. Коли ви будете готові, вони вас знайдуть самі»

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за останнє десятиліття показує, що поточний рік видався для країни не найгіршим, водночас і вдалим його не назвеш. Про те, наскільки зараз наша країна є інвестиційно привабливою та чи варто підприємцям гнатися за інвестиціями, в ексклюзивному інтерв’ю Banker.ua розповів Кирило Бондар, партнер і фінансовий директор UNIT.City.

Матеріал підготовлений для друкованої версії журналу Banker.

— «Україна — інвестиційно приваблива країна», — це твердження ми чуємо на різних державних рівнях і від чималої кількості експертів. Кириле, як ви вважаєте, чи справді це так? І в чому саме полягає інвестиційна привабливість України?

— Про інвестиційну привабливість України часто говорять, оскільки потрібно вірити в краще, бути оптимістами, ставити цілі й дивитися з надією в майбутнє. Але якщо подивитися на реальні цифри, думаю, країні ще є куди рости. Поки що ми робимо дуже мало, щоб бути інвестиційно привабливими. В України ВВП — $150 млрд, 40 млн населення, територія 600 кв. км, великі природні та людські ресурси. Однак за інвестиційним рейтингом і за кількістю інвестицій, що залучаємо, ми на один рядок нижче невеликої Словаччини з населенням 5 млн мешканців — вона на 61-му, а Україна посіла 62 місце.

Торік, за офіційною статистикою, прямі іноземні інвестиції в Україну становили $1,4 млрд. Компанія Snapchat (мультимедійний мобільний додаток для обміну фото та відео — прим. ред.) майже був проданий за $30 млрд. Це, напевно, більше, ніж усі інвестиції за всі роки незалежності України.

Із такими показниками, а також якщо подивитися на інші рейтинги, що характеризують країну з точки зору підприємництва, думаю, нам багато над чим потрібно працювати. Кредитний рейтинг у нас так само невисокий, він не є інвестиційним.

У тих, хто не стикається з економікою безпосередньо, часто виникає питання: «Чому так? У нас високі ризики, значить, висока дохідність — це ж добре!». Насправді, до певного рівня. У кредитних рейтингів є межа, і якщо країна знаходиться нижче, в неї заборонено інвестувати багатьом компаніям і фондам, оскільки ризик неприйнятний. Тому я не впевнений, що Україна є наразі інвестиційно привабливою, проте на міжнародному рівні потрібно говорити про можливості, які має країна, адже гарний маркетинг тут дуже важливий.

— Тобто українським компаніям можна і не мріяти про залучення коштів за межами країни?

— Загалом інвестиція — це вкладення капіталу з тим, щоб його повернути та отримати прибуток. Фраза коротка, але в ній дуже багато всього закладено. Подивіться новини про те, що відбулося в інвестиційному кліматі України за останні тижні. До нас на форум приїхала президент Естонії (YES Brainstorming, або Ялтинський економічний форум, що відбувся в Києві 9-11 вересня — прим. ред.) і сказала, що, по-перше, нам дуже далеко до Євросоюзу, і тут ідеться не тільки про політичну інтеграцію, а в більшій мірі про культурну та ціннісну. По-друге, вона звернула увагу на іншу проблему — грабують інвесторів. Я не чув, щоб Україна десь за кордоном заявляла про рейдерські захоплення підприємств, створених українцями на території країн ЄС. Таких новин мені знайти не вдалося. А от іншу новину я знайшов — про втрату інвестицій західними інвесторами в Україні, про судові справи.

Такі речі не тільки не приваблюють, вони відштовхують, тому, напевно, Україні потрібно змінити своє ставлення до багатьох речей, аби закордонні інвестори почали активніше цікавитися нашою країною. Думаю, це дуже складна задача, адже незважаючи на те, що грошей у світі дуже багато, в Україну вони поки що не прямують.

У такій ситуації підприємцям варто розраховувати на власні сили, внутрішній ринок. А він є і немаленький. Завдяки партнерству та грамотній роботі з клієнтами в середині країни можна знайти потрібні гроші для розвитку.

— Як оцінюєте захищеність інвестицій в Україні?

— Не впевнений, що всі ми в Україні однаково розуміємо захист прав інвесторів. Хтось вважає, що коли інвестував у щось, то не повинен втратити капітал. Це — не так. Бізнеси банкротують, компанії закриваються, люди втрачають капітал. Хтось іде далі й створює нове, а хтось обирає інший шлях. Якщо ви інвестуєте у щось, немає стовідсоткових гарантій повернення цих коштів.

З іншого боку, існують недобросовісні бізнесмени. Я впевнений, не тільки в Україні, в інших країнах вони є також. Напевно, така природа людей. І ось тут постає питання про захист інвесторів. У разі шахрайства гроші повернути дуже складно, будь це Україна, Європа, Азія, Ближній Схід.

Щоб уникнути шахрайства, потрібно підвищувати фінансову грамотність. Наприклад, якщо приваблює більша дохідність, то інвестор має розуміти, що й ризики тут вищі. Я не агітую уникати інвестицій, але агітую за те, щоб розбиратися, займатис­­я освітою в цьому напрямі.

Є пряма кореляція між рівнем фінансової грамотності та розвитком країни. Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія, Західна Європа мають найбільш високий рівень фінансової грамотності й, відповідно, найвищий дохід на людину.

Потрібно вчитися інвестувати. Розбирайтеся, правильно вибудовуйте свою стратегію, починайте з невеликого капіталу, спочатку вкладайте кошти в менш ризикові операції чи активи, потім можна переходити на середній ступінь ризику. Підприємництво належить до високоризикової сфери діяльності, там завжди можна втратити гроші. І починати інвестиційну діяльність із вкладень у чийсь бізнес я б не рекомендував. Спочатку варто спробувати класичні інструменти — цінні папери з фіксованою дохідністю, акції, депозити тощо.

— У вашій практиці були випадки судової тяганини в плані повернення інвестицій?

— До суду не дійшло, але в досудовому порядку доводилося врегульовувати ситуацію. Я придбав цінні папери і на якомусь етапі зрозумів, що емітент не збирається їх обслуговувати і погашати. Напевно, мені просто пощастило повернути гроші, адже, на жаль, інші люди, які інвестували в ці цінні папери, через певний час не змогли забрати інвестицію.

Тут не йшлося про шахрайську схему, був чистий бізнес, але компанія стикнулася з певними проблемами та не змогла обслуговувати запозичений капітал і врешті-решт закрилася.

— Щоб отримати інвестиції молодому підприємцю в Україні, що потрібно?

— Під час U Tomorrow Summit (проходив у Києві 3 і 4 вересня — прим. ред.) ми проводили опитування стосовно того, чого не вистачає бізнесу. Запропонували п’ять варіантів відповіді й аудиторія, серед якої було чимало підприємців, розподілила їх таким чином: 1) таланти, 2) ідеї, 3) знання, 4) екосистема, 5) гроші.

Я передбачав, що гроші опиняться на останньому місці. Це дуже закономірно. Ми намагаємося перевернути все з ніг на голову, коли говоримо: щоб зробити бізнес, потрібні гроші. Так, без сумніву, але всі інші елементи теж необхідні. І багато хто починає зациклюватися саме на грошах, інвестиціях.

Якщо ви шукаєте гроші, скоріш за все, у вас проблеми з усім іншим. І коли молоді підприємці приходять на форум для пошуку інвестицій, раджу їм ще повчитися. Я кажу: «Тобі не потрібні гроші, насправді тобі потрібні знання, оскільки саме вони в поєднанні з ідеями приведуть до грошей». Інакше система не працює.

Наприклад, в ЄБРР й інших подібних інституціях є певні кредитні ліміти на країни — загальні та в рамках року. Вже не перший рік їх очільники говорять, що в цих інституціях кредитів більше, ніж Україна може взяти. З їхньої точки зору, ми не готові отримувати ці кошти, оскільки в нас немає відповідних проєктів, ідей, репутації, підприємницьких навичок, знань. Грошей у світі та зокрема в Україні багато, але просто так їх не віддають.

Отже, інвестиції, в першу чергу, не про гроші. Щоб бути готовим до інвестицій, українському підприємцю потрібно аналізувати свій бізнес із точки зору наявності гарної ідеї, потрібних знань. Змінюйтеся, дивіться на тенденції в світі. Для зростання спочатку шукайте ресурси всередині вашої компанії, а це внутрішня ефективність, команда, ринок, конкуренти тощо. Не потрібно шукати гроші: коли ви будете готові, вони вас знайдуть самі. Я в цьому впевнений.

Общалась Анна Нагребельная