Наталя Буткова-Вітвіцька (Ощадбанк): «Один з найкращих способів виховання хлопчика, майбутнього чоловіка, – через гроші, його ставлення до них»

Гроші потрібно не тільки вміти заробляти, але і правильно витрачати, інвестуючи в те, що допоможе вивести бізнес на принципово новий рівень. Про це знає і на особистому досвіді, і на професійній практиці Наталя Буткова-Вітвіцька, директор департаменту мікро-, малого та середнього бізнесу Ощадбанку. Свої знання вона передає не тільки клієнтам, але й своєму дев’ятирічному синові. Спеціально для Banker.ua Наталя розповіла, як навчити дитину цінувати гроші і їх заробляти, а також чи варто практикувати фінансове заохочення.

Фінансова грамотність формує відповідальність за своє життя

Переконана, що дітей необхідно вчити фінансової грамотності, заробляти гроші і планувати витрати. Наш світ мінливий, ми не завжди здатні контролювати те, що відбувається навколо. Але цілком можемо управляти своїм життям. Зокрема, за нашу фінансову стабільність відповідаємо тільки ми самі. Якщо людина з раннього дитинства знає ціну грошам, вміє заробляти і витрачати, це розвиває відповідальність, швидку адаптивність до мінливих умов, що принципово важливо для досягнення успіху у всіх сферах життя. У нього є відчуття контролю над тим, що відбувається, впевненість в собі. Так що фінансова грамотність – це не тільки і не стільки про гроші, а про формування особистості дорослого, відповідального, успішної людини.

Коли починати вчити дитину фінансової грамотності

Коли син був маленький, так склалося, що кожні вихідні ми ходили в магазин іграшок і купували йому щось нове. Це стало своєрідною традицією, розвагою, і навіть якщо йому нічого конкретного не хотілося, Владо наполягав на черговому «шоп-турі». Зрештою, мене це стало дратувати і я зрозуміла, що пора впроваджувати ази фінансової грамотності, виховувати шанобливе ставлення до грошей. На той момент синові було трохи більше п’яти років. Думаю, що це якраз найкращий вік для початку формування фінансової грамотності: дитина цілком може сприймати і аналізувати інформацію.

Я пояснила, що гроші не приходять самі по собі, з банкомату – їх потрібно заробляти. Причому можливість заробити є у людини будь-якого віку. Також важливо правильно планувати витрати, економити, якщо хочеться купити щось дороге і якісне. У той час дідусь подарував Владо його перший долар – щоб він навчився відрізняти справжні купюри від фальшивих. Ну і паралельно всі отримані знання ми впроваджували на практиці.

Як Владо навчався заробляти

Ми з сином разом думали, як він може заробити свої гроші. Читали книгу Юрія Урсоя «100 способів заробітку для дітей». У Владо було багато іграшок – майже нових, якими він не грав і які вже перестали його цікавити. Я запропонувала йому їх продати. Пробували на OLX, але не пішло: потрібно було робити фотографії, виставляти на сайт. Довго і нудно. Тоді Владо вирішив винести іграшки на подвір’я і продавати біля будинку. Він сам встановлював ціни, писав їх на папері. При визначенні вартості керувався, звичайно, внутрішніми відчуттями, а не раціональним підходом, але ми з чоловіком йому не заважали. Просидів одного разу під будинком півтори години, але в підсумку все ж продав кілька іграшок. Думаю, тоді і сформувалася у сина та сама підприємницька жилка.

Зараз синові дев’ять років і він легко знаходить способи заробити. Охоче ​​продає випічку на шкільних ярмарках, не пропускає можливості покласти чергову суму в скарбничку. Що дуже цінно: з тих пір, як Владо став заробляти свої гроші, він навчився планувати витрати, економити, збирати на глобальні придбання. Наприклад, недавно купив самостійно електросамокат. Він уже розуміє, що якщо потрібно придбати щось важливе, не варто даремно витрачати гроші на дрібниці. Питання регулярних спонтанних придбань у нас більше не актуальне. Зараз син збирає на новий телефон. Тобто, покупки вже зовсім дорослі і усвідомлені.

Син навчився заробляти. Наступний крок – купити разом акції, щоб дитина спостерігав за курсами.

Чому важливий приклад батьків

Дуже важливо навчити дитину заробляти і жити без допомоги батьків. Я дуже рада, що в ранньому віці Владо навчився правильно ставитися до грошей. Адже не секрет, що в більшості сімей цього дітей не вчать. А адже це дуже важлива частина батьківського виховання. Якщо не приділити цьому увагу, то з дитини виросте споживач, який буде вимагати все більше. Зворотний бік медалі – у дитини не розвивається самостійність, практика виживання без допомоги батьків. А це, зрозуміло, не на користь, перш за все, самій дитині.

Так, фінансова освіта вимагає часу і зусиль, але воно того однозначно варто. Нам теж не так-то просто далося фінансове виховання сина. Довелося ламати стереотипи, змінювати парадигму мислення. Було багато опору, неприйняття. Ми багато говорили з дитиною – і я, і чоловік. Розповідали, як самі заробляли. Чоловік, наприклад, заробив перші гроші на продажу «Кока-коли». Для Владо тато – величезний авторитет, тому він слухав з відкритим ротом і реально дуже надихнувся. На те, щоб змінити ставлення сина до грошей треба було як мінімум два місяці. Але я надзвичайно рада, що ми це зробили, причому вчасно.

Соціум висуває зараз набагато більш високі вимоги. І ні для кого не секрет, що особливо висока відповідальність лягає на плечі чоловіків. А один з найкращих способів виховання хлопчика, майбутнього чоловіка, – через гроші, його до них ставлення.

Правильно витрачати – хороша економія

Ми вчимо сина також правильно обирати покупки. Пояснюємо, що економія – це далеко не завжди про те, щоб купити дешевше, адже якісні товари служать довше. Також багато магазинів регулярно пропонують знижки, і варто витратити час, щоб їх пошукати. Тим більше, для цього ж не потрібно ходити по магазинам: досить подивитися сторінки профільних магазинів в інтернеті. Плюс, дуже важливо враховувати при покупці свої індивідуальні переваги і потреби, для того, щоб отримати від придбання максимум задоволення. Щоб не хотілося через кілька днів поставити річ в дальній кут і купити нову.

Коли у сина є необхідна сума для глобальної покупки або хоча б більша частина, вони з чоловіком сідають біля комп’ютера і разом обирають необхідний товар, переглядають різні моделі, зіставляють технічні та інші характеристики, читають відгуки та ін. Так вдається зробити найкращий вибір. Робити найкращий вибір – це теж про фінансову грамотність і правильне плануванню бюджету.

Ми довіряємо синові банківську карту

Одним з найбільш ефективних способів виховання фінансової грамотності стало надання синові самостійності. Уже в шість років я почала відправляти Владо одного в магазин за покупками. Випустила для нього додаткову до своєї банківську карту і з нею він йшов в супермаркет. Він знав, що потрібно купити для сім’ї, плюс, ми дозволяли брати щось для себе. Звичайно, на початковому етапі він повертався додому з купою чіпсів і солодощів, але після того, як почав сам заробляти, його ставлення до сімейних фінансових ресурсів кардинально змінилося. Так, він купує для себе те, що йому хочеться, але це вже зовсім раціональний вибір, ніякого порівняння з тим, що було три роки тому. Я бачу, що Владо дуже цінує нашу довіру і намагається витрачати гроші так, щоб цю довіру виправдати. Якщо йому щось потрібно, він часто витрачає свої особисті заощадження, а не сімейні. Впевнена, наше до нього довіру теж дуже допомагає виховувати відповідальність і самостійність – необхідні для успішної людини якості.

Кеш відходить у минуле

Я вважаю, що час готівки вийшов. Особливо це очевидно зараз, в період карантину, коли особиста гігієна важлива, як ніколи. Та й в принципі, з чисто раціональної точки зору, дитині набагато доцільніше давати карту, а не кеш. Як показує практика, паперові гроші і монети діти втрачають набагато частіше, ніж карти. Останні ж, у разі втрати, можна швидко заблокувати і перевипустити. Плюс, при розрахунку готівкою, дитина не завжди може правильно порахувати решту, касир може помилитися і недодати. Тобто, висока ймовірність втрати грошей. У нашій родині вже давно немає налу, а Владо навчився користуватися банкоматом ще з трьох років: я йому показала, як правильно вставляти карту, вводити код. Йому дуже подобався процес. Ну, а паралельно я доступною мовою пояснювала, як гроші потрапляють в автомат, ази банківських послуг.

Ніхто не застрахований від криз

Дитина повинна знати ціну грошам незалежно від того, скільки грошей у сім’ї. Життя непередбачуване, обставини можуть змінюватися, ніхто не застрахований від злетів і падінь. Якщо у людини все добре, а потім «раптом» настає смуга невдач, а він до цього морально і матеріально не готовий, це може обернутися справжньою катастрофою. Ламаються навіть найуспішніші дорослі люди. А уявіть, якщо дитина звикла в будь-який час доби отримувати все на першу вимогу, а потім в один день йому починають ставити обмеження – це серйозний стрес, травма. Тому необхідно вчити розумним витрат і розвивати вміння заробляти – чим раніше, тим краще. Це відповідальність батьків, однозначно.

Фінансове заохочення – ефективна мотивація

Я вважаю, що абсолютно нормально заохочувати дитину фінансово. Мова не про те, щоб платити йому за те, що він добре виконує певні обов’язки. У нашій родині грошове заохочення дуже добре працює як додаткова мотивація, щоб дитина не втрачав натхнення на шляху до мети. Наприклад, ми одного разу посперечалися, хто швидше – він або я досягнемо певних успіхів у спорті. Обмовили всі критерії і визначили призову суму, яку отримає переможець. Це дуже стимулювало і давало сили йти вперед, причому не тільки Владо, але і мені самій.

Кожна сім’я – це особливий світ, особлива система і правила у кожного свої. Головне, щоб батьки пам’ятали, що фінансове виховання дитини – це їх прямий відповідальність. І від цього залежить, наскільки підготовленим він вийде в доросле життя, наскільки успішною людиною стане.