Інсайти Петра Чернишова

Спеціально для Banker.ua успішні люди, бізнесмени, професіонали й лідери думок діляться своїми принципами, правилами та життєвими висновками. Вони розповідають про те, як вони живуть, працюють, що люблять і ненавидять, чого бояться, через що пройшли, який урок винесли для себе й що можуть порадити тим, хто хоче бути успішною і щасливою людиною. Першим своїми інсайтами ділиться Петро Чернишов, Член Наглядової ради компанії «Фармак», інвестор, засновник математичного співтовариства Kontora Pi.

У всіх є «сховище невдалих спроб». Моя найневдаліша спроба призвела до того, що я повністю перейшов із освіти в бізнес. Колись я 4 роки викладав математику в ліцеї для обдарованих дітей в Єкатеринбурзі. І вирішив просунутися кар’єрними сходами. Це було за часів розпаду СРСР, і на всі менеджерські посади людей обирав колектив. Я взяв участь у виборах на посаду заступника директора ліцею з виховної частини, проводив агітацію серед вчителів. Але програв своєму конкуренту. А якби виграв, то зараз був би директором школи або якого-небудь облвно, а за значного зростання став би заступником міністра освіти. Коли я про це думаю, мені стає трохи ніяково. Я настільки радий, що програв ці вибори! Хоча тоді я образився на колег, оскільки вважав себе кращим за всіх. І пішов працювати в місцевий банк. З цього і почалася моя кар’єра.

Гроші дійсно змінюють людей. Але всіх по-різному. І зі мною це теж сталося. Коли у людей з’являється достатньо грошей, хоча це спірне питання, вони поводяться інакше. Навіть мультимільярдери агресивно ведуть бізнес. Але припустимо, є люди, у яких все в порядку з грошима. Вони стають спокійнішими, оскільки живуть у «work-life balance», що прийнято в розвинених країнах. Коли не потрібно тяжко працювати на роботі, тому що у тебе є гроші на комфортне життя.

Люди часто порівнюють зарплати програмістів у Лондоні та в Києві, або, наприклад, банкірів у різних містах, але при цьому забувають, що зарплата — це Cash Flow, а є ще баланс і активи. Статок людей, які живуть зараз в першому світі, будувався трьома поколіннями (батьками, бабусями і дідусями), які залишали їм гроші, будинки, акції на фондових ринках, сімейні підприємства. І коли кажуть, що Джон у Лондоні заробляє всього на 30% більше, ніж Іван у Києві, то часто опускається той факт, що активи Джона просто незрівнянні з тим, що має Іван.

У пострадянських країнах ніяких активів від мам та бабусь нам не перейшло. Все це довгі роки відбирала, перекреслювала, знищувала влада. І тому, коли просто порівнюють дохід, який щороку приходить і витрачається на якесь споживання та інвестиції, часто забувають про активи.

Головне правило інвестування — послухай кілька людей, а потім виріши, який шлях правильний для тебе. Не можна весь час слухати та повторювати за кимось, це так не працює. Адже багато що залежить від життєвих обставин, бекграунду, наявності стартового капіталу, віку. Наприклад, я хочу піти на пенсію через 10 років, а хтось років через 30. Тому нам потрібно вибирати різні способи інвестування, щоб вони принесли дохід через потрібну кількість років. Людина може набагато більше ризикувати, оскільки її інвестиції за ці 30 років кілька разів впадуть, але в довгостроковій перспективі все одно зростуть. А мені сильно ризикувати вже не можна. Тому портфель акцій також залежить від вікового профілю та профілю прийняття ризику.

Поведінкова економіка говорить, що люди вкрай погано переносять ризик втрати грошей при тому, що досить добре переносять ризик їхнього недозаробітку. Втрата 5% коштів багатьма людьми сприймається як супертрагедія, а ризик заробити 5% замість 10% розглядається як норма.

У мене є портфель нерухомості і не тільки в Україні, інвестиції у фонди, в тому числі венчурні, прямі інвестиції в компанії, коли я просто купую частки в них, є банківські депозити, ОГВЗ. У мене хороший портфель у гривні, і мені подобається, як він зростає, я вважаю це безпечною інвестицією.

Керувати можна навчитися. Десь 100 років тому у США стали навчати професії керівника компанії. Тепер в Америці, Європі, Азії та в багатьох країнах вважається, що якщо ти хочеш стати менеджером компанії, то важливо закінчити MBA, де викладають правила менеджменту, починаючи від фінансів і закінчуючи рекрутингом тощо. Тобто цьому можна навчитися, і тому щороку сотні тисяч людей вступають до шкіл ділового адміністрування. Я теж пройшов таку школу і отримав ступінь MBA.

Поки ти сам не втратив якусь суму, причому досить вагому, нічого доброго не буде. У мене був період, коли я думав, що я — Суперлюдина і розбираюся в інвестиціях. Потім ринок вдарив мене по голові, і я втратив велику суму грошей. Якщо ви жодного разу не втратили гроші, то це брехня. Ви не інвестор, а людина, якій таланить. Мене завжди смішать люди, які розповідають про своє інвестування в біткоїни. Це взагалі страшна річ: він може за день підскочити на 20% і робити це кілька днів поспіль, а потім може статися жорстке падіння. Це складно назвати інвестицією, більше схоже на казино.

Пиво для мене — це ностальгія, оскільки з нього починалася моя менеджерська кар’єра.

Якщо мені дадуть 10 млн доларів, я відкрию якусь школу, тому що мені це подобається — навчати і вчитися.

Я багато читаю англійською. Кожен день читаю новини на Financial Times і The Wall Street Journal, а також дуже люблю книги з історії, економіки, іноді художні.

Ненавиджу, коли обманюють і намагаються здаватися, а не бути. Коли люди хочуть показати, що вони зовсім інші, набагато кращі, ніж є насправді. Це завжди викликає дуже неприємне почуття.

До 30 років не варто відкладати гроші. Мені було 24 роки, коли я поїхав працювати за контрактом до Англії. Я працював в компанії, де мені платили зарплату, яка мені здавалася в 1994 році просто космічною в порівнянні з нашими зарплатами. Живучи в Англії і отримуючи за моїми мірками гарні гроші, я як дурень намагався значну частину своєї зарплати відкладати, тому що думав, що на той момент так буде правильно. Якби ці кілька сотень фунтів, які я щомісяця відкладав, там би і витрачав, наприклад, подорожував, ходив частіше в театри, купував більш дорогий одяг та інше, це дало б мені в тому віці набагато більше вражень і задоволення, тому що через 5 років ці 300 фунтів на місяць стали для мене несерйозною сумою. І навіщо мені були потрібні ці накопичення — я не можу зрозуміти.

Тому мораль така: якщо у вас є хороша професія, і якщо у вас все в порядку зі здоров’ям, то поки вам не виповниться 30 років, не потрібно відкладати гроші. Пізніше ви зможете відкласти ті самі кошти з набагато меншою шкодою для себе.