“Карантин позитивно вплинув на експорт українських товарів” – Віталій Шапран

Українська економіка досить швидко відновлюється після введених карантинних обмежень. Експерти стверджують, що цього року зниження ВВП буде навіть менше, ніж прогнозувалося раніше. Монетарна політика НБУ і зростання експорту українських товарів сприяли пом’якшенню впливу карантину на економіку. З якими фінансовими показниками Україна завершить рік, Banker.ua обговорив з членом Ради НБУ Віталієм Шапраном.

– Віталій, як ви оцінюєте стан української економіки після карантинних заходів? Наскільки вплив коронавірусу був руйнівним для неї?

В.Ш.: Думаю, що за підсумками 2020 року ми побачимо зниження ВВП менш ніж на 5%. Це значно менше того, що прогнозували міжнародні партнери в самий розпал карантину. Обставини на світовому ринку складалися для України сприятливо. Ціни на наш металургійний та аграрний експорт залишаються на досить високому рівні, урожай 2020 року виявився для України непоганим і підсумки для наших аграрних експортерів будуть не гіршими, ніж у 2019 році. Виробники залізорудної сировини (ЗРС) через карантинні заходи в Латинській Америці, схоже, витягли щасливий квиток: більшу частину року ціни на ЗРС тримаються на рівні більше 100 доларів за тонну, при базовому прогнозі 2019 року – 50 доларів за тонну. Дороге ЗРС тягне за собою відносно високий рівень цін на сталевий прокат. Радує і те, що перекази від українських заробітчан впали несуттєво, а сьогодні вони складають помітну частину платіжного балансу.

– Як ви оцінюєте рівень інфляції в Україні в 2020 році. Наскільки вона висока в порівнянні з іншими країнами, які опинилися в схожій ситуації?

В.Ш.: Наскільки я знаю, НБУ очікує за підсумками 2020 року інфляцію на рівні 4,1%, що вписується в таргет 5% +/- 1,0 процентний пункт. У той же час за 9 місяців 2020 року ми мали споживчу інфляцію 1,7%, тобто є ризик того, що 2020 рік ми закінчимо з інфляцією нижче нижньої межі цільового діапазону таргета (4%). Це означатиме, що НБУ міг у 2020 році проводити більш м’яку монетарну політику. При цьому низька інфляція на тлі помірної, але помітної девальвації позитивно вплине на наш експорт і трохи знизить або хоча б загальмує зростання споживання імпорту. Тому в ситуації, що склалася, є свої плюси і мінуси.

Чи вважаєте ви прийняті антикризові заходи НБУ адекватними і повними? Наскільки ефективними вони виявилися?

В.Ш.: Дуже до речі були здійснені поліпшення в роботі системи електронних платежів, яка стала ефективніше працювати. Для карантинної економіки проходження безготівкових платежів – це важливий фактор стабільної роботи. Досить швидкими темпами знижували облікову ставку, але думаю, що можна було б її продовжити знижувати, не зупиняючись на рівні 6%. Хоча тут потрібно враховувати, що наш ринок дуже повільно реагує на зниження вартості рефінансування. Певні послаблення були і в банківському регулюванні, які повинні позитивно відбитися на позичальниках. Поки можу сказати, що наочно спрацювало зниження облікової ставки до 6% і перехід СЕП до більш динамічної роботи. По кредитному ринку вірусна криза вдарила помітно. Резерви банків під кредитні портфелі зросли більш ніж на 20% і, швидше за все, продовжать зростати, що вказує на падіння якості кредитних портфелів.

– Які галузі постраждали найбільше? І як криза позначилася на українцях? Які верстви населення виявилися найбільш незахищеними в період пандемії?

В.Ш.: При будь-якій кризі у нас найменш захищеними є пенсіонери. В іншому мені складно судити про підсумки кризи, яка ще не закінчилась, і про її вплив на соціальну складову. Можу сказати, що сама пандемія не настільки катастрофічна, як карантин, який одномоментно призвів до зниження швидкості обігу грошей і падіння обсягів непродовольчої роздрібної торгівлі. Але в міру відновлення економіки ми бачимо, що роздріб поступово приходить до тями, хоча він оживає не так швидко, як нам хотілося б.

– Як відбувається відновлення економіки? Як ви оцінюєте результат на сьогодні?

В.Ш.: Нічого аномального не відбувається. Все йде за класичним сценарієм: обвальне падіння змінилося повільним пожвавленням. Це видно і щодо прискорення інфляції. У міру того, як бізнес приходить в себе, інфляція буде прискорюватися, і зараз це одна з об’єктивних ознак відновлення. З початку 2020 року у нас готівка в обігу (М0) зросла на 90 млрд грн або на 23%, а безготівкова гривня – на 68,5 млрд грн. При такій низькій інфляції зростання грошових агрегатів можливе лише при зниженні швидкості обігу грошей. При відновленні економіки ці 90 млрд грн, випущені в обіг, будуть тиснути і на ціни, і на валютний ринок. Це, звичайно, неприємно, але це об’єктивна складова вірусної кризи, з якою зіткнулися всі країни. Інша справа, що у нас частка готівки в М1 становить 51%, а, наприклад, в розвинених країнах Європи ця частка часто не перевищує 5%. Тому нашим сусідам в Європі буде простіше і швидше стерилізувати надлишкову грошову масу, ніж нам, і одужання нашої економіки після COVID – 19 може бути болючим.

– Які кроки має прийняти уряд в майбутньому, щоб не допустити дефолту в країні, так як друга хвиля епідемії вже на підході?

В.Ш.: Я думаю, що Мінфіну, НБУ і, напевно, НКЦПФР варто активно зайнятися розвитком ринку ОВДП, а саме його вторинного сегмента. Цей ринок дуже довго перебував поза зоною уваги регуляторів і став притоном для нечистих на руку спекулянтів і компаній, які спеціалізувалися на відмиванні грошей. Нам потрібно відбудувати там чітку ринкову вертикаль: від маркет-мейкера до інвестора – іноземця або громадянина України. Після зміни команди в НБУ вже зараз активно цим займаються.

Я думаю, що стратегічно питання вторинного ринку ОВДП – це куди більш важливе питання, ніж навіть співпраця з МВФ. З іншого боку, не так важливе стратегічно, але дуже важливе тактично, питання співпраці з МВФ. Його присутність залишається маркером для іноземних інвесторів в ОВДП, ресурс яких теоретично необмежений і які зможуть швидко наповнити наш ринок. Це, звичайно, дві складові здорової системи державних фінансів на 2021 рік.

У роботі з МВФ я б все ж рекомендував уряду в 2021 році, коли закінчиться час поточної програми з Фондом, а може і достроково, домагатися переходу від угоди поточного зразка до RCF, яка не обтяжує країну-позичальника великою кількістю умов. Що стосується реакції на пандемію, то я думаю, ми повинні винести уроки з карантину – 2020 і при необхідності введення обмежувальних заходів вводити їх більш розумно, і лімітувати їх там, де це можливо.

– Як криза відбилася на банківській системі? Наскільки вона постраждала від цього? Як банки відреагували на карантин?

В.Ш.: Звичайно ж, банківська система буде страждати від зниження якості кредитів. Це завжди відбувається при зниженні ВВП і падінні ділової активності. Як правило, першими страждають роздрібні банки, при цьому погіршення настає не відразу, а з певним лагом у часі. У звітності ми це погіршення побачимо більш яскраво за підсумками 9 місяців, і вже більш показовим буде весь 2020 рік. Але я не чекаю, що саме через вірусну кризу система позбудеться кількох невеликих банків, хоча вже зараз видно, що падіння ділової активності не всі банки переживають легко.

Думаю, що деяким приватним банкам все ж знадобиться допомога акціонерів вже до кінця цього року. Ще однією зміною є зростання сегмента дистанційного обслуговування, думаю, банкам це тільки піде на користь: коли криз закінчиться дистанційний сегмент навряд чи здується, а він дуже добре оптимізує витрати банків. І я все ж сподіваюся, що в посткризовій економіці готівкові будуть грати куди більш меншу роль, ніж зараз. Центральному банку управляти грошовим агрегатом М1, більше 50% якого складає готівка, дуже важко і дорого. Розвиток дистанційних каналів має призвести до зниження частки готівки в М1, сподіваюся, що ми цю тенденцію почнемо налаштовувати в 2021 році.