Відкритий банкінг в Україні: чому банки більше не єдині господарі ваших фінансових даних

Уявіть, що ваш банківський застосунок показує баланси відразу з усіх ваших банків, а оплатити покупку можна напряму з рахунку, не вводячи дані картки. Саме таку логіку запроваджує відкритий банкінг (open banking) — модель, за якою фінансові дані перестають бути «власністю» окремого банку.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Суть реформи в тому, що розпорядником інформації про рахунки стає сам клієнт. Він вирішує, кому, для чого й на який строк відкрити доступ — чи то для перегляду балансу, чи для ініціювання платежу. Банки втрачають монополію на дані, а на ринок входять фінтех-сервіси, які будують продукти поверх банківської інфраструктури.

«Упровадження відкритого банкінгу в Україні сприятиме розвитку фінтеху, упровадженню інновацій у платіжній сфері, посиленню конкуренції та, як наслідок, поліпшенню якості наявних і створенню нових платіжних послуг та продуктів», — зазначається в офіційному повідомленні Національного банку.

Для України це ще й частина євроінтеграційного курсу: українське регулювання побудоване на логіці європейської директиви PSD2, а сам механізм є однією з передумов інтеграції в європейський платіжний простір. У самому Нацбанку наголошують на ефекті для конкуренції та якості послуг. Banker.ua розібрав, як це працює, чому це важливо вже зараз, наскільки готові українські банки й що зрештою отримає від цього звичайний клієнт.

Як це працює: ваші дані під вашим контролем

У основі відкритого банкінгу — безпечний і структурований обмін даними між банками (у термінології регулятора — надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунку, ASPSP) та сторонніми надавачами послуг через спеціалізовані API. Обмін відбувається лише за згодою користувача й має чітку мету: надати відомості з рахунку (баланс, історія операцій) або ініціювати платіж.

Ключових ролей дві. AISP (Account Information Service Provider) — це провайдер, який агрегує інформацію з ваших рахунків у різних банках і показує її в одному місці. PISP (Payment Initiation Service Provider) — провайдер, який може ініціювати платіж напряму з вашого рахунку, без класичної картки та посередників. Обидва працюють тільки з вашого дозволу і в межах, які ви визначили.

Принципово, що згода користувача — не формальність, а серцевина системи. Її потрібно підтвердити посиленою автентифікацією, вона обмежена в часі та обсязі, і її можна відкликати будь-коли. Тобто відкритий банкінг не «відкриває» ваші рахунки всім підряд — він дає вам інструмент керувати доступом до власних фінансових даних.

Європейський слід: PSD2, Berlin Group і роль самого ринку

Правову основу заклали ще влітку 2025 року: Положення про відкритий банкінг (Постанова Правління НБУ № 80, разом із супутніми постановами) набуло чинності в серпні 2025-го. Банкам дали перехідний період, а найтехнологічніша частина вимог — щодо повноцінної роботи спеціалізованих інтерфейсів — розтягнута в часі й остаточно доналаштовується впродовж 2026 року.

Українська модель свідомо будувалася за європейськими лекалами. Положення транспонує підходи директиви PSD2, а технічні специфікації розробило обʼєднання банків і фінтех-компаній Open API Group під координацією Асоціації ЄМА — на основі документації Berlin Group, галузевого євростандарту. Нацбанк офіційно підтримав ініціативу й підтвердив, що специфікації охоплюють надавачів із понад 95% рахунків ринку.

Окремо варто підкреслити нетиповість шляху: ринок не чекав регуляторного «батога», а самостійно узгодив стандарти — і зробив це в умовах війни. Для галузі, де зазвичай усе рухається під тиском регулятора, така самоорганізація — рідкісний і показовий випадок.

Наскільки готовий ринок

Серед 16 системно важливих банків картина оптимістична. За даними НБУ, які наводить ЄМА, разом вони покривають близько 98,1% активних карткових рахунків фізосіб — тобто екосистема охоплює майже весь ринок уже на старті.

Шість банків пішли шляхом власної розробки інтерфейсів — ПриватБанк, monobank, Райффайзен, А-Банк, ПУМБ та УкрСиббанк; разом це 48,1 млн активних карток, або 81,3% ринку. Ще чотири — Ощадбанк, Сенс Банк, ОТП Банк і Креді Агріколь — обрали готове рішення Open API Hub (9,05 млн карток, 15,3%). Укргазбанк впроваджує рішення Tieto, ТАСкомбанк — TAS Link, а Кредобанк, Південний, Укрексімбанк та Ідея Банк — платформу UPC. До комплаєнсу рухаються й найбільші небанківські гравці — НоваПей і РозеткаПей.

«“Ми впроваджуємо” і фактична готовність — різні речі», — зазначає директор Асоціації ЄМА, засновник Open API Group Олександр Карпов.

З рештою ринку складніше. Щонайменше 18 банків поза ТОП-16 уже визначилися з вендором, але близько 19 досі не обрали нічого, а дехто зупинився на рішенні, несумісному з українською специфікацією. Для екосистеми загалом це менше 4% роздрібного ринку, але для самих установ ризик відчутний.

Слабкі місця: формальна готовність і дефіцит нових гравців

Перша проблема — розрив між формальною і реальною готовністю. НБУ вже надіслав банкам два паралельні запити: аналітичний від департаменту платіжних систем і наглядовий від департаменту інтегрованого нагляду — з вимогою документальних доказів: протоколів тестування, рішень про введення API в промислову експлуатацію. Саме тут зʼясовується, що частина малих банків шукає окремі компоненти ззовні, бо їхні вендори банківських систем не планують реалізовувати все потрібне. Ті, хто не встигне, ризикують штрафами, а декому, можливо, доведеться піти з ринку.

Друга проблема — брак нових гравців. Щоб надавати послуги в екосистемі (агрегувати дані чи ініціювати платежі), потрібна окрема ліцензія, і отримати її мають усі — і стартапи, і чинні банки. Проте за десять місяців дії нових правил процедуру авторизації подолали лише чотири організації, ще дві-три на шляху. ЄМА разом із НБУ працює над спрощенням цього процесу.

Це принциповий момент: без сторонніх провайдерів відкритий банкінг залишиться «порожньою» технічною інфраструктурою. Адже саме фінтех-компанії та агрегатори у країнах ЄС перетворюють open banking з набору API на реальні продукти, якими користуються мільйони людей.

Що змінює відкритий банкінг для клієнта і бізнесу

Найочевидніша вигода — зручність. З відкритим банкінгом усі ваші рахунки в різних банках можна буде бачити в одному застосунку, а платежі — ініціювати напряму з рахунку, без прив’язки до конкретної картки. Фактично зникає потреба «жонглювати» кількома банківськими додатками.

Друга площина — доступ до послуг і кредитів. Коли перевірений сервіс за вашою згодою бачить реальну історію ваших надходжень і витрат, він може швидше й точніше оцінити вашу спроможність — а отже, запропонувати кредит, розстрочку чи персональні умови без стосу довідок. Тут же зʼявляється простір для нових продуктів: порівняння тарифів, автоматичне бюджетування, розумні перекази.

Третя, і не менш важлива, площина — безпека та контроль. Уся система побудована навколо вашої згоди: доступ надається під конкретну мету й термін, його видно та можна відкликати. Водночас ринок відверто визнає, що на нього чекають перші інциденти безпеки й перші спори про відповідальність, тож обирати варто лише офіційно авторизованих провайдерів і уважно читати, на що саме ви даєте дозвіл.

Погляд у майбутнє

Технічна готовність банків — лише перший крок. Справжня перевірка почнеться тоді, коли до відкритих API почнуть реально підключатися треті сторони, зʼявлятимуться перші клієнтські кейси й перші прецеденти щодо відповідальності.

Для звичайного клієнта висновок простий: стежте за тим, які застосунки просять доступ до ваших рахунків, користуйтеся лише авторизованими сервісами й памʼятайте, що будь-яку згоду можна відкликати. Відкритий банкінг працює там, де є довіра, — і саме від довіри користувачів залежить, наскільки швидко ці нові можливості перетворяться на щоденну норму.