Проблема залишилася: чи варто НБУ продовжувати змінювати курсову політику

Юрій Гаврилечко, к.н. держ. управління

З того часу, як Національний банк України вирішив підняти офіційний курс долара вперше від початку війни, у багатьох закралися побоювання з приводу подальших дій регулятора. У мене особисто двояке ставлення до таких дій Нацбанку.

З одного боку, зрозуміло, що таким чином він спробував виправити ситуацію з існуванням одночасно чотирьох різних курсів та «допомогти» експортерам. Нагадаю, у нас був картковий внутрішній курс, картковий закордонний, курс міжбанку та готівковий. Так не повинно бути, але так було.

З іншого боку, цим рішенням «а давайте девальвуємо гривню на 25%» НБУ не вирішив жодної проблеми. Усі існуючі курси залишилися. Хіба що зовнішній картковий курс прирівнявся до внутрішнього. А експортерам допомогли дуже вибірково. Тому це зовсім нічого не вирішило.

Головний Telegram-канал банкірів

Підписатися

Проте такі дії НБУ поступово знижують рівень довіри до нього з боку всіх гравців ринку. Якщо пригадаємо, від початку повномасштабного вторгнення Нацбанк оголосив, що фіксований курс існуватиме до закінчення терміну дії військового стану. І після цього НБУ раптово девальвував гривню. А наступного дня ми дізналися про підписання ініціатив щодо зерна, розуміючи, що його майже на 10 млрд доларів. А це 2 млрд доларів ПДВ, які потрібно компенсувати експортерам. Звичайно, їм вигідніше, щоб цю суму компенсували за курсом 36,6 грн/дол., ніж, наприклад, за курсом 29,25 грн/дол. Тому чи коштувало воно того? Можливо й так, але непогано б перед такими рішеннями пояснювати їхню необхідність публічно. А так, за фактом, маємо те, що Нацбанк повівся як непередбачуваний та ненадійний інститут, порушивши своє слово.

Було би правильніше надалі чинити інакше. Керівництво НБУ має заздалегідь на прес-конференції повідомляти передусім представників банківської спільноти та інших гравців ринку про свої кроки. Наприклад, ми змушені піти на цей крок з ряду таких причин, він приведе до такого результату. Начебто зроблять те саме, але, визнаючи наявність проблем і пояснюючи, що вони роблять, всі сприймуть це як нормальну позицію у форс-мажорних обставинах. Адже немає нічого гіршого, ніж непередбачуваність національного регулятора.

У такому разі постає питання: а що ми далі робитимемо, на які кроки розраховувати? Будь-який ЗЕД контракт укладається на якийсь тривалий період, оскільки на малий термін це робити безглуздо через те, що в нас термін повернення валютної виручки становить 180 днів. Тому мінімальний термін дії будь-якого ЗЕД контракту – це щонайменше півроку. І якщо ти не знаєш, як НБУ підходитиме до формування курсу долара протягом найближчих півроку, можливо, його ще тричі поміняють, то в цей контракт закладаєш усі можливі ризики, які теоретично здатний уявити. І зазвичай вони максимальні. Це одразу може не вплинути на ціни та/або курс гривні, але вже в перспективі навіть двох тижнів ефект буде дуже помітний.

Бізнес у свою чергу завжди реагує на такі зміни курсу відповідним чином: зростають ціни на продовольство, інші товари. Виняток зараз – паливо, оскільки там впливають інші чинники. По-перше, у нас майже вдвічі впало споживання. По-друге, уряд зараз не чіпає трейдерів, а тому вони змогли нарешті наситити ринок паливом. По-третє, через санкції проти рф вона змушена продавати нафту марки Urals з дисконтом в 30-35% по відношенню до марки Brent, яка в результаті пішла вниз за ціною. А через це паливо подешевшало. Тобто санкції нарешті себе проявили.

Але яким чином такі рішення регулятора сприйматимуть імпортери? Яким буде обсяг гуманітарної допомоги? Тому що значною мірою коливання цін, їхнє зростання стримувалося цим самим обсягом гумдопомоги з-за кордону (продукти, одяг, ліки тощо). Якщо обсяги залишаться на достатньо високому рівні, тоді стрибки цін будуть мінімальними. А якщо ні, то залишається лише здогадуватися про рівень стурбованості іноземних сусідів, близьких та далеких, ситуацією в Україні, і як довго вони зможуть допомагати нам. Це хоч і не стосується курсової політики, але це «занепокоєння» дуже впливає на наш внутрішній ринок, тому не враховувати його не можна. Але й будь-які прогнози робити зараз неможливо. Тому що суто економічний аналіз тут уже не працює, а для аналізу форс-мажорів треба, щоб вони припинилися хоч на якийсь час, а не йшли один за одним.

Щодо банків, у наявній ситуації вони намагатимуться заробити на валюті у тому числі, оскільки інших варіантів їм практично не залишили. Хіба що пропонувати населенню депозити під 7-8%, щоб купуючи ОВДП під 12%, мати якийсь profit. В іншому ж облікова ставка 25%, отже, кредити вони мають видавати не менш як під 30% річних. Звичайно, це практично неможливо, тому що зараз складно знайти бізнес, який готовий кредитуватися під такий відсоток. Можливо, самі банкіри знають більше варіантів, але навряд чи на економіці, яка падає, можна багато заробити кредитуванням бізнесу.