“Фінансовий ринок України відновиться вже наступного року”, – Андрій Нікітін

Україна, як і багато інших країн, переживає коронакризу, яка пов’язана з падінням виробництва, скороченням робочих місць і зниженням показника річного ВВП. Однак експерти стверджують, що ситуація в країні не настільки печальна, як може здатися на перший погляд. У 2019 році банки заробили достатньо грошей, щоб пережити “ідеальний шторм” без глобальних втрат. Коли економіка України повернеться на докризовий рівень і що чекає на банківську систему в майбутньому, Banker.ua обговорив з директором “Рейтингового агентства” Стандарт-Рейтинг ” Андрієм Нікітіним.

– Розкажіть про роботу вашої компанії. Які рейтинги ви складаєте? Яка методологія використовується? Хто є партнерами компанії?

А.Н.: Сьогодні компанія «Рейтингове агентство “Стандарт-Рейтинг” є одним з провідних національних рейтингових агентств в Україні. Ми спеціалізуємося на присвоєнні та підтримці індивідуальних кредитних рейтингів для банків і компаній. Також проводимо спеціальні дослідження ринкової кон’юнктури та кредитного ринку для клієнтів й, звичайно, займаємося рейтинговими дослідженнями. Методологічна база створювалася силами агентства і успішно себе зарекомендувала протягом усього терміну роботи. Серед партнерів агентства сьогодні: Райффайзен банк Аваль, Кредобанк, Піреус Банк, Приватбанк, СК Княжа Vienna Insurance group та інші. Серед наших постійних інформаційних партнерів: газета Урядовий Кур’єр, Видавничий дім Україна Бізнес, ІА «Інтерфакс-Україна».

– Розкажіть про стан банківської системи України сьогодні, наскільки сильним є падіння і коли слід очікувати на відновлення ринку?

А.Н.: Я оцінюю зараз стан українського банківського сектора як близький до задовільного. Вийшовши з кризи в 2019 році, банки непогано заробили, і, в принципі, багато хто продовжує показувати непогані результати в першому кварталі та в першому півріччі 2020 року. Однак, ми очікуємо, що реакція на зниження ВВП на 6,5% буде – і перш за все вона торкнеться роздробу. Зниження зайнятості, повернення наших заробітчан з Європи і падіння ділової активності, звичайно, позначаться на здатності населення обслуговувати свої борги. Гадаю, що пік зниження активності на кредитному ринку припадатиме на жовтень-листопад цього року, а негативні фундаментальні дані з’являться у банків в більш яскравій формі за підсумками 9-12 місяців 2020 року. На відновлення ринку слід очікувати в 2021 році, кредитний ринок дуже залежить від ділової активності в країні та від стану наших експортерів.

– Процес очищення банківської системи в Україні вже закінчився, чи ще є фінустанови з високим ризиком?

А.Н.:  На ринку завжди є банки з високим ризиком. Це доводить і нещодавня ситуація з банком Аркада, і блискавичне виведення з ринку банків, які чи то не показали своїх акціонерів, чи то були викриті у відмиванні грошей, тобто фінансово були цілком благополучні, але їм довелося залишити ринок. Такі ризики завжди є, банки їх приховують не тільки від НБУ, але й від своїх аудиторів, рейтингових агентств, і виявити їх під час діагностики досить непросто. Якщо ж дивитися на картину загалом, то 90% нашої банківської системи знаходиться під контролем держави і під контролем великих зарубіжних банківських холдингів, таких як австрійський Райффазен, французький BNP Paribas, Американський Citigroup. Держава дотримується свого реноме, і навіть у непростій ситуації підтримує свої банки. Наскільки ми знаємо, зараз вже узгоджена докапіталізація Укрексіму. Ми з оптимізмом дивимося на ситуацію в ПриватБанку, менеджменту вдалося зробити банк прибутковим.

– Ми бачимо, як на очах знижуються депозитні ставки. Скажіть, для здорової фінансової системи низькі ставки за депозитами є характерними або ці поняття ніяк не корелюються?

А.Н.: Тут немає нічого дивного. Якщо рік тому рефінансування НБУ видавали під 18-19% річних, то тепер облікова ставка 6%, а вартість ресурсів від НБУ – близько 7%. Виникає питання, навіщо хорошим і платоспроможним банкам платити населенню 15-20% річних за депозитами, якщо в НБУ можна взяти ресурси помітно дешевше. Так, є випадки коли банки залучають під 12,5 – 13% річних, але я б порадив придивитися до цих інституцій – навіщо їм такі дорогі ресурси? Очевидно, там є якісь проблеми. Рідше можна зустріти поважні причини, але це швидше виняток, ніж правило. Середня ставка по ринку, яку розраховує наше агентство, SDR-50 за річними депозитами в гривнях, зараз становить 9%. Я б сказав так, що ставки вище 10% зараз виглядають підозрілими.

– Що відбувається з попитом на кредити? Банки зі свого боку посилили скоринг, побоюючись неповернень, або все-таки довіряють клієнтам?

А.Н.: Ні, попит на кредити в карантин впав. Жорсткі заходи другого кварталу просто знизили швидкість обороту грошей. Закриті торгові центри, паралізована на 50-60% роздрібна мережа – це досить серйозний удар по готівці в обігу. Але з іншого боку, з боку продавців товарів, зниження продажів – це падіння попиту на нові кредити. Якщо у Вас менше купують – то у вас немає необхідності брати нові кредити, щоб обслуговувати товарообіг. Другий момент. Падіння ставок на міжнародних ринках зараз призвело до того, що великому бізнесу простіше взяти в борг у міжнародних інвесторів за привабливими ставками, ніж возитися з нашими банками. У нас виходить парадокс, коли великий експортний бізнес воліє розмістити євробонди, відсуваючи послуги банків в Україні на задній план. Що стосується ринку роздрібного кредитування, то тут банки будуть насторожі. Як я вже казав раніше, падіння ділової активності в країні безслідно для роздрібного сегменту банківського бізнесу не проходить. Банки посилюють умови, оскільки зростають ризики неповернень.

– Давайте поговоримо про ринок дорогоцінних металів в Україні. Якими є основні тенденції?

А.Н.: Тут ви повинні розуміти, що ціна на золото, срібло та інші дорогоцінні метали формується зовсім не в Україні. Ми йдемо слідом за світовими ринками і повторюємо їхню динаміку. Головний плюс нашої банківської системи в тому, що вона надає фізичним особам можливість населенню купити золото в злитках і зберігати його на банківських депозитах, або фізично вдома. У порівнянні з тими обмеженнями, які були в СРСР – це дуже великий прогрес. Те, що ціна зараз вистрибнула за 2000 доларів за тройську унцію, це всього лише реакція на політику кількісного пом’якшення в США і не більше того. Я б не радив громадянам купувати золото на піку цінової активності.

– Розкажіть про інвестиційні ринки України. Куди сьогодні інвестують кошти українці?

А.Н.: Моя особиста думка: я вважаю, що крім як в золото, ОВДП і банківські депозити населенню вкладати свої заощадження більше нікуди не можна. Але я консервативний інвестор і свою точку зору нав’язувати не буду. Часто вона не подобається ріелторам.

– Як сьогодні виглядає Україна на світовому інвестиційному ринку? Чи здатна країна залучити прямі іноземні інвестиції (ПІІ), і якщо так, то в які сектори?

А.Н.: ПІІ – це не сферичний кінь у вакуумі. Від політики НБУ або НКЦПФР вони сильно не залежать. Ми повинні розуміти, що в нашому регіоні конкуренція за інвестиції з ЄС йде між Туреччиною, Албанією, Грузією та низкою інших країн. Коли інвестор обирає країну, де побудувати завод, він, як правило, в першу чергу дивиться на податкову систему і валютне регулювання. Я не можу сказати, що ми в цьому плані краще за Грузію, Молдову або Туреччину, але це моя суб’єктивна думка. Поки я бачу, що іноземці готові терпіти українські незручності в основному тільки заради наших чорноземів, врожайності, унікальності ресурсної бази.

– Як ви прогнозуєте економічний розвиток України? Наскільки криза виявилася руйнівною для економіки країни?

А.Н.:  Якщо дивитися на фінансовий сектор, то Україна тут мало чим відрізняється від інших країн. Вірус вдарив по нас навіть трохи менше, ніж по країнах ЄС і США, в основному завдяки тому, що не впав попит на продукти харчування і дуже непогана ситуація в гірничо-металургійному комплексі. В іншому все як у всіх – страждають наші туроператори, авіакомпанії, страхові компанії, які спеціалізувалися на авіаційному страхуванні і т.д. Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє, тому і веду бізнес в нашій країні. У мене немає підстав для обговорення якихось катастрофічних сценаріїв, реформи йдуть своїм ходом. Так, можливо, нам потрібно 50 років, щоб наздогнати Польщу, але наша економіка досить динамічна, ми розвиваємося, і ми далеко пішли в своєму розвитку від країн Африки або острівних територій.